Аліса до півночі прибирала на кухні і тільки потім знесилена пішла спати. – Слухай, в нас там ще залишилося щось перекусити? – запитав у неї чоловік, коли жінка зайшла у спальню. – Ти що, не наївся на сьогоднішньому святі? – здивувалася Аліса. – Та я більше розмовляв з гостями, ніколи було їсти, – усміхнувся Олег.  – В холодильнику є холодець, голубці і торт, – перерахувала дружина. – Чудово, – сказав чоловік, встав з ліжка і пішов на кухні. Олег вийшов в коридор, відкрив двері в кухню і… застиг від побаченої картини

Аліса готувалася до Дня народження чоловіка старанно та продумувала все детально. Цього року Олегу виповнювалося тридцять років, тому присутність родичів та друзів на святі видавалася обов’язковою. Свій подарунок чоловікові вона вже підготувала, замовивши купу снастей та різних пристосувань для риболовлі.

– Не шкода такі гроші на вітер викидати, щоб зрештою отримати пару карасів? – не розуміла її подруга Оля.

– Олег любить рибалку, він часто з друзями їздить або сам у вихідні, – розповідала Аліса. – Особисто я теж не бачу сенсу так рано вставати і їхати за місто, але йому подобається і добре.

– А може твій чоловік так активно їздить зовсім не на рибалку? – єхидно сказала Оля.

– Та що ти таке говориш, ми п’ять років у шлюбі і жодного разу в мене не було приводів для ревнощів, – відмахувалася Аліса. – Краще допоможи мені порадами щодо підготовки до свята.

Аліса цього разу була налаштована перевершити себе та накрити шикарний стіл. Особливо хотілося догодити свекрусі, відносини з якою ніколи не були особливо близькими. Але цього разу Аліса вирішила підкупити її холодцем, голубцями та тортом, приготовленими за рецептами Лідії Петрівни. Вона, правда, намагалася порозумітися з нею, тільки виходило це не особливо добре.

– Не зважай, мати все життя головним бухгалтером на великому заводі пропрацювала і звикла командувати, – заспокоював її Олег.

Аліса розуміла бажання чоловіка загладити гострі кути і сама не любила нагнітати ситуацію. Свекруха жила в іншому місті, але приїжджала в гості не менше двох разів на місяць. Зазвичай обходилося одним днем ​​і, влаштувавши інспекцію, вона поверталася додому. Але цього разу вона планувала затриматися з ночівлею заради ювілею єдиного сина. Ось Аліса і продумувала всі деталі, щоб усім родичам догодити і особливо хотілося порадувати свекруху.

– Як ти думаєш, твоїй мамі буде приємно, якщо ми купимо квіти і вручимо їй під час застілля? – переживала Аліса.

– А це навіщо? – підняв брову Олег. – Свято ж у мене намічається.

– Але Лідія Петрівна – твоя мати, і їй теж буде приємна увага в такий день, – міркувала дівчина.

– Як хочеш, мені займатися цим ніколи і я не майстер слова, тож не збираюся вимовляти промови, – відповів Олег.

Аліса замовила гарний букет і збиралася сказати гарні слова перед гостями, викликавши приємні емоції у свекрухи. Вона взагалі знаходилася в радісному передчутті через наближення ювілею чоловіка, вважаючи свято приємною можливістю зустрітися з близькими людьми і провести час у компанії друзів. Тільки за кілька днів до бенкету вони з Олегом сильно посварилися і настрій зник.

– Можна не з таким кислим обличчям зустрічати матір, – з порога вивалила невдоволення Лідія Петрівна, яка приїхала в гості.

Потім вона кружляла навколо Олега, розписувала подробиці свого життя і нахвалювала себе за подарунок. Олег відповідав однозначно, терпляче все вислуховував і зображував радість від отримання в презент нового светра та іменної чашки від матері. Поки вони мило розмовляли у вітальні, Аліса, незважаючи на зіпсований настрій, тягала тарілки, робила нарізки, мішала салати та розставляла посуд.

– Твоя дружина, як завжди, – почула вона слова Лідії Петрівни. – Я вже годину сиджу у вас, а вона мені з дороги навіть чаю не запропонувала.

– Аліса зайнята, – зітхав Олег.

– Гості на порозі, а вона гасає по квартирі, коли вже все має бути готове, – бурчала Лідія. – А я тобі казала…

– Мамо, годі вже, – зупинив її різко Олег. – Сьогодні у мене свято і я розраховую провести його у гарному настрої та без розбірок. Все залишається на наступний день, сьогодні – бенкет.

Лідія явно була незадоволена і навіть не вважала за потрібне це приховувати. Вона з кам’яним обличчям сиділа за столом, наче розгнівана на підданих королева. А відсутність реакції та готовності кружляти навколо неї лише посилювали її роздратування.

– Покласти ваш улюблений салат? – стомлено і без колишнього запалу цікавилася у свекрухи Аліса. – Голубці та холодець робила за вашим рецептом, так що має вийти смачно.

Від такої уваги Лідія відмовилася, але згодом сама спробувала частування. Оскільки всі гості вминали за обидві щіки і нахвалювали господиню, вона вирішила висловити свою думку, підібравши кілька секунд тиші.

– Ти серйозно готувала за моїми рецептами? – демонстративно відсувала від себе тарілку жінка. – Не вводь гостей в оману! Це зроблено не за моїми рецептами, які перевірені роками. Це ж неїстівна та дивна субстанція, яка ще й дивно пахне.

– Навіщо ви так? – намагалася не розплакатися Аліса. – Я не претендую на звання найкращого кухаря у світі, але мені здається, вийшло все добре.

Інші гості почали висловлюватися на підтримку Аліси, дякуючи за шикарний стіл та смачні страви. Олег кидав на матір гнівні погляди, Аліса послалася на необхідність дістати з духовки качку і втекла на кухню.

– Це може здатися смачним лише тим, хто не пробував нічого кращого, – не могла заспокоїтись Лідія Петрівна.

– А мені подобається, – з останніх сил стримувався Олег.

– Значить, у тебе безнадійно зіпсувався смак за цей час, – посміхнулася Лідія Петрівна. – Втім, я не нав’язуватиму свою думку. Мабуть, краще зроблю собі чай м’ятний.

– Навіщо треба було мене соромити перед гостями та псувати всім настрій? – спитала Аліса, що втирала сльози на кухні, коли зайшла свекруха.

– Потрібно вміти приймати критику, а страви, що приготовані тобою, насправді не дотягують до мого рівня, – відповіла Лідія Петрівна.

– Так я і не намагаюся дотягнутися до вашого рівня чи в чомусь бути кращою, – виправдовувалася Аліса. – Ми різні, але це не означає, що не можемо нормально спілкуватися та просто доповнювати один одного.

Лідія Петрівна не збиралася продовжувати розмову на цю тему, демонстративно розпочавши пошуки заспокійливих засобів. Гості намагалися жартувати з приводу ситуації, але це виходило якось ніяково. Вони ще трохи посиділи за святковим столом та почали розходитися.

Аліса до півночі прибирала на кухні і тільки потім знесилена пішла спати. Лідія весь цей час перебувала в підготовленій невісткою кімнаті і чекала, поки всі розійдуться. Вона була дуже голодна, але не могла визнати цього відкрито, і збиралася піти на кухню, коли всі ляжуть спати.

– Так було ж несмачно, – несподівано випалив за спиною матері Олег, зайшовши вночі на кухню.

– Ось саме, тому я залишилася голодна, а тепер маю сама шукати їжу, раз у цьому будинку нікому до мене немає справи, – сказала Лідія. – І взагалі, я їм бутерброд, який твоя дружина просто не змогла зіпсувати.

– Не треба так більше робити, – просив її Олег. – Я розумію, що ти хотіла, щоб я одружився з Вірою, а я вибрав Алісу. Але зараз у нас і так складний період.

– Ага, а я, значить, у всьому цьому виходжу винна, – знову починала розігрувати образу Лідія.

– Не винна, просто зрозумій, це моє життя, мій вибір, і навіть якщо тобі він не подобається, я нічого міняти не стану, – рішуче сказав Олег.

Вранці Лідія поїхала додому першою електричкою, буркнувши слова прощання та відмовившись від сніданку із сином та невісткою. Приготовлений Алісою для свекрухи букет і теплі слова залишилися не затребуваними та всіма забутими. Вона так сильно хотіла заслужити добре ставлення до себе, а потім зрозуміла, що у випадку з Лідією Петрівною, цього не вийде, і потрібно лише тримати обличчя і діяти її методами.

З Олегом вони все-таки помирилися, друзі вдали, що забули про неприємну сцену, і все пішло своєю чергою. Тільки в гості поки що свекруху Аліса не кликала і сама до неї не їздила, бо в такому негативному настрої могла зайвих дров нарубати і тоді вони назавжди залишилися б недругами.

Джерело