Володимира кілька днів тому покинула дружина. Олена пішла толком не пояснивши, що сталося. В суботу вранці у двері квартири Володимира подзвонили. Чоловік побачив на порозі свого тестя. – Ти пробач, але донька попросила забрати її речі, – одразу сказав Степан Петрович. – Що вам Олена розповіла про причини нашого розлучення? – вирішив прямо спитати Володимир. – Мені нічого! Але я випадково підслухав, як вона ділилася своїми «секретами» з матірʼю на кухні, – раптом сказав тесть. – Якими ще секретами? – не зрозумів Володимир. Степан Петрович важко зітхнув і переповів підслухану розмову зятю. Володимир вислухав тестя і ахнув від почутого
Кілька днів тому Володимира покинула дружина, а він так і не зміг до кінця усвідомити суть того, що сталося. Вони прожили у шлюбі більше двадцяти років, виростили сина, і все здавалося вже звичним і сформованим до її вчинку.
– Я так більше не можу жити, я йду від тебе, – сказала вона, почавши збирати речі.
– Ну, що знову я зробив не так? – нервував чоловік. – Якщо ти вирішила влаштувати сцену через те що я не почепив карниз, то я зроблю це найближчим вихідним.
– Карниз тут ні до чого, – поспішно носилася вона по кімнаті.
– Тоді скажи мені правду і давай просто поговоримо, – просив Володимир. – Ти ж чудово знаєш, що я не виношу обман і маю право знати, що відбувається у нашому житті.
– У нашому вже нічого відбуватися не може, – продовжувала вона збирати речі. – Олег в інституті, я потім з ним поговорю на тему нашого розлучення.
– Може, ще все налагодиться, – намагався контролювати емоції Володимир. – Я взагалі не розумію, що відбувається, ми ж навіть не сварилися.
– Ось саме! – вигукнула Олена. – Ми навіть посваритися не можемо, просто існуємо, наче чужі люди за звичкою і все.
– Це не правда, у нас родина, син, і взагалі все нормально, – розводив руками Володимир. – Якщо тобі треба побути однією, не обов’язково зараз лякати батьків та сина розповідями про розлучення. Може, відправишся на відпочинок чи займешся покупками?
– Я нічого не хочу, крім свободи, – вигукувала Олена. – Мене дістала твоя турбота та спроби постійно все контролювати.
Вона пішла, він залишився сидіти на дивані і намагався зрозуміти, чим саме так завинив перед дружиною, що після стільки років шлюбу вона просто пішла. Своїм батькам поки що вирішив нічого не говорити, а ось з ріднею Олени довелося поспілкуватися.
– Ти пробач, але донька попросила забрати її речі, – переступав біля порогу наступного дня тесть Степан Петрович. – Я довго тобі заважати не буду і зараз же піду.
– Що вам Олена розповіла про причини нашого розлучення? – вирішив прямо спитати Володимир.
– Ти ж знаєш, що я до тебе добре ставився завжди і був здивований рішенням дочки, – відповів тесть. – Наскільки я знаю, ти дбайливий чоловік, добрий батько і дбайливий господар. Я не можу нічого тобі сказати з цього приводу, тому що Олена зовсім нервова і до пуття нічого запитати не можна.
– Вона взагалі нічого не розповідала? – не вірив Володя.
– З матір’ю на кухні весь вечір просиділа за своїми жіночими секретами, – потирав потилицю Степан. – Знаю тільки, що Олегу Олена вже розповіла про ваше розлучення.
Володимир допомагав тестеві знести до машини валізи і сам набрав сина.
– Ну, мати сказала вчора, що ви зібралися розлучатися, а подробиць я не знаю, – відповів Олег. – Сам збирався сьогодні з тобою поговорити на тему того, що відбувається в нашій сімʼї.
– А мені й відповісти тобі нема чого, – чесно зізнавався Володимир. – Твоя мати просто зібрала свої речі і вирушила до бабусі з дідусем. Твої речі залишились у квартирі.
– Загалом у вашому віці має бути соромно такими нісенітницями займатися, якщо тільки хтось сильно не накосячив.
– Що ти маєш на увазі? – не розумів Володимир.
– Може ти роман на стороні закрутив і мати дізналася? – припускав син.
– Ніколи такого не було за роки нашого спільного життя, – зізнавався Володимир. – Я ніколи не давав Олені приводи та причини для ревнощів. Завжди з роботи з’являвся вчасно, гроші тільки на сім’ю витрачав і навіть не думав про походи набік.
– Тоді самі розбирайтеся, у мене сесія на носі, свої турботи є, і я точно не збираюся виступати в ролі арбітра між вами, – заявив син.
Володимир після спілкування із сином намагався сам зрозуміти причини та мотиви вчинку дружини, тільки нічого не виходило.
– Може у Олени криза середнього віку чи просто хоче уваги, – припускав друг Віталій. – У жінок періодично трапляються такі дивацтва.
– Так я подарунки на всі свята робив, не забував про важливі дати, гроші справно до сімейного бюджету приносив, – перераховував Володимир.
– Тоді тобі залишається добиватися з Оленою відвертої розмови, щоб зрозуміти, як далі жити, – радив товариш.
Володимир намагався домогтися зустрічі з Оленою, тільки вона постійно знаходила відмовки та прикривалася роботою. Але через тиждень прийшла сама в квартиру за рештою речей і вони нарешті перетнулися.
– Ти не передумала щодо розлучення? – цікавився Володимир.
– Ні, і не збираюся цього робити, – спокійно відповіла Олена, збираючи речі.
– Я вже не прошу, а вимагаю сказати мені правду щодо твого рішення та вчинків, – рішуче казав чоловік. – Ми двадцять років прожили разом, і ти раптово вирішила все зламати, тож розповідай.
– Мені здавалося, що й так усе гранично зрозуміло та логічно, – уникала прямого погляду жінка. – Просто син уже дорослий, у нього своє життя, а крім нього нас із тобою нічого не поєднує в цьому житті.
– Але до чого тут Олег? – не розумів Володя. – Не всі ж подружжя після початку у дітей свого життя розлучається. Ми чудово можемо жити, як і раніше.
– А я не хочу, як раніше, – зітхала Олена. – Я подумала і вирішила, що маю повне право на щастя.
– І що йому заважає? – не розумів чоловік. – Ми можемо тепер подорожувати, зробити ремонт чи купити дачу.
– Ти можеш робити це все, тільки без мене, – не зупиняла збирання речей Олена.
– Але чому? – дивувався Володимир. – Що не так? Я тебе люблю і готовий зробити все для нашого щастя.
– Тільки я тебе не кохаю і ніколи не кохала! – вигукнула Олена. – Невже ти справді цього не розумієш?
– Але в нас сім’я, син та спільний побут, – перераховував Володя.
– Ти діставав мене бажанням дізнатися правду, я тобі сказала, – відповіла вона. – Досить собі і мені нерви тріпати, питання вирішене.
Потім вона пішла разом із зібраними сумками, а Володимир залишився сам у квартирі. На цей раз тиша здавалася дзвінкою, а правда вийшла важкою і неприємною, до чого він не був готовий. Володя завжди намагався бути ідеальним чоловіком та батьком, а виявилося, що дружину такі старання лише дратували. А найважчим було те, що Олена сказала, що ніколи його не кохала.
– Ми з мамою і справді розлучаємося, – розповідав чоловік синові за кілька годин. – Тільки я хотів сказати, що тобі це нічого не змінює. Ця квартира є, як і раніше, твоєю.
– Прикольні ви, звичайно, – посміхнувся Олег.
Володимиру було не прикольно, а якось дивно. Він справді ніколи не помічав переживання дружини та її стан, завжди намагався бути добрим чоловіком. А за фактом Олені не потрібні були турбота та старання чоловіка.
– Мабуть, треба поділити квартиру? – Зателефонував він сам їй через тиждень.
– Я пропоную залишити її за тобою, мені є де жити, – загадково відповіла Олена. – А нашу квартиру потім перепишеш на сина.
Володимир погодився, він завжди з нею погоджувався і жодного разу не виступив проти. А може, й треба було хоча б іноді виявляти характер чи бути рішучішим. Про це йому не судилося дізнатися, оскільки питати у Олени не хотілося, а вона сама подала на розлучення і просила не турбувати її без зайвої потреби.
Володимир вперше залишився один за багато років і від цього не знаходив собі місця. Після розлучення він завів собаку і поринув у роботу, вирішивши поки що не будувати жодних планів.
Через кілька місяців він дізнався, що Олена незабаром виходить заміж, син повідомив. Але Володимира це вже не стосувалося, принаймні він не міг пред’являти претензії або втручатися в її життя.
Тепер він мав сина, собаку й роботу, і ніхто не знав, що доля піднесе йому в майбутньому. Але можливо для щастя йому треба було щось змінити в собі, про це потрібно було подумати.