Дмитро з донькою вuрішили поїхати на дачу, набратu картоплі та різних закруток. Після обіду вони під`їхалu машиною до свого будинку. – Тату, а ми на довго? – запuтала Настя. – Думаю швuдко справuмся, – відповів чоловік. Вони зайшлu на подвір’я, Дмитро в кишенях почав шукати ключі. Настя в цей час підійшла до вікна і заглянула в середину будинку. – Тату, дuвись! – тихо сказала дівчина. – Що там? – не зрозумів Дмитро і nідійшов до вікна. Чоловік заглянув в середину і….
Звістка про те, що Оксана йому зраджує, стала для Дмитра справжнім здивуванням. За спиною було 15 років щасливого шлюбу, від якого на світ з’явилася донька. Цього року їй виповнилося 14 років.
За своєю діяльності Дмитру доводилося часто виїжджати у відрядження. Але кожне повернення додому до коханої дружини та доньки, в яких він душі не чув, були для нього справжнім святом. Незручності, пов’язані з відрядженнями, компенсувалися пристойною заробленою платою. І в матеріальному плані сім’я практично не мала жодних проблем.
Дмитро не раз пропонував своїй дружині залишити роботу та присвятити весь свій вільний час сім’ї. Але дружина була проти. Працювала Оксана в офісі компанії. Ось там у неї і виник роман з колегою по роботі, який був на п’ять років молодший за неї. Майже цілий рік Михайло та Оксана зустрічалися таємно. Дмитро так би і жив, залишаючись у незнанні, але найкраща подруга його дружини Марина, якось розплющила йому очі. Чому так вчинила Марина, Дмитру було невідомо, тільки він їй повірив одразу.
Вже будучи в курсі пригод своєї дружини, Дмитро не почав виясняти стосунки з дружиною, а продовжував спостерігати за її поведінкою. Його душу переповнювали образа, ревнощі, які й стали джерелом, що надихнуло його на створення витонченого плану. Незабаром у телефоні своєї дружини Дмитро встановив програму, яка дозволяла йому стежити за кожним її кроком.
Того дня Дмитро оголосив своїй дружині про свій від’їзд у відрядження. Дізнавшись про те, що Оксана одразу після роботи вирушила на заміську дачу, Дмитро вирушив туди, прихопивши з собою доньку Настю. Ця поїздка дозволила переконатися йому в тому, що його дружина справді завела любов на стороні.
Заставши свою маму в непристойному вигляді з чужим чоловіком, донька невзлюбила свою матір.. Коли Оксана повернулася додому, то в коридорі її чекали дві дорожні валізи.
– Там найнеобхідніше, – заявив Дмитро, – а решту забереш потім.
Оксана не мала вибору, і вона вирушила до своїх батьків. Це був лише перший крок із того грандіозного плану, який розробив Дмитро.
Наступного дня Дмитро відвідав квартиру коханця своєї дружини. Хазяїна вдома не виявилося, але там була дружина та двоє дітей дошкільного віку. Описавши подробиці вчорашньої поїздки на дачу, Дмитро залишив квартиру. Того ж дня він подав заяву на розлучення.
Опинившись у розлуці з дочкою, Оксана почала надзвонювати своєму чоловікові, просячи у нього вибачення. У відповідь на це Дмитро змінив сім-картку як у своєму телефоні, так і в телефоні дочки. Усвідомлюючи, що поїздка на дачу стала неприємною ситуацією для дочки, Дмитро оформив на роботі відпустку та запропонував дочці поїздку на море.
Коли Настя стала вмовляти батька взяти з собою на море і її найкращу подружку, то Дмитро не заперечував. Поїздка на море розвіяла похмурий настрій доньки та й Дмитра цей відпочинок трохи заспокоїв.
Незабаром після повернення до рідного міста відбувся шлюборозлучний процес. Незважаючи на непримиренну позицію Дмитра, суддя пішла назустріч проханням Оксани, яка просила її дати час на примирення.
Відпустка Дмитра закінчилася, і йому довелося вийти на роботу. На час відряджень Дмитро відвозив доньку до своїх батьків, які жили неподалік. Якось Дмитро зустрівся з колишньою подругою своєї дружини. Від неї він дізнався, що коханець його дружини був виставлений з дому і звільнений з роботи. Як виявилось, директор компанії був близьким родичем дружини Михайла. Доповіла Марина Дмитру і про те, що роман, який виник між Михайлом та Оксаною, закінчено. Але Дмитро вдав, що йому це вже нецікаво.
Оксана, проживаючи у батьків, продовжувала переживати. Розлучення із чоловіком вона ще змогла б пережити. А ось розлуку із дочкою, ні. Якось, підстерігши біля школи свою дочку, вона провела її додому. І ввечері після того, як батько прийшов із роботи, Настя звернулася до нього.
– Тату, я сумую за мамою. Може, ти пробачиш?
– Добре, – погодився батько, – можеш подзвонити їй, хай повертається додому.
Оксана летіла додому, як на крилах. Опинившись вдома, вона була готова кинутись на шию чоловіка. Але зустрівши його крижаний погляд, зіщулилася і принишкла. Дмитро одразу розставив усі крапки у їхніх стосунках.
– Спатимемо в різних кімнатах, їжу готуй на себе та Настю. Собі я готуватиму сам. Сім’я возз’єдналася. Оксана та Дмитро жили в одній квартирі, але жили вони, як чужі люди. «Що ж, я на це заслужила», – постійно твердила собі Оксана. Тепер Оксана жила лише інтересами доньки. Чоловік із нею не розмовляв.
Минали тижні, місяці, але чоловік не робив жодного кроку на зближення. Надія на воскресіння колишніх стосунків із чоловіком зникла. Настя у вихідні дні почала все частіше пропадати у подруг. Перебувати в квартирі наодинці з чоловіком, який зневажає тебе, Оксана вже не могла. І вона, незважаючи на холодну погоду, вирушала на вулицю і годинами бродила містом.
Якось, після однієї з таких прогулянок, Оксана відчула себе зле. Дмитро викликав швидку. Жінка серйозно занедужала. Вперше за останній рік Дмитро всерйоз занепокоївся за дружину. Рано-вранці він уже був у палаті. Поговоривши з лікарем, він домігся переведення дружини в платну палату, сплативши всі витрати.
З’ясувавши, яку їжу можна вживати дружині, Дмитро одразу помчав до магазину, і незабаром з’явився до Оксани з двома пакетами, наповненими провізією. Коли Дмитро почав викладати вміст пакетів у тумбочку, то несподівано почув.
– Діма, не треба мене шкодувати. І приходити до мене не треба. Я не заслуговую на те, щоб ти доглядав мене. І взагалі для всіх буде краще, якщо мене не стане.
Від цих слів Дмитро мало не пустив сльозу. Тихим голосом він сказав.
– Оксаночко, люба, що ти таке кажеш. Тобі обов’язково стане краще.
– А навіщо, – прошепотіла вона, – адже ти мені все одно не пробачиш.
– Та я тебе душею вже давно пробачив. І сто разів вже хотів підійти до тебе. Але щоразу стримував себе. Який я не розумний!
Після цієї розмови Оксана швидко пішла на краще. А Дмитро, відвідуючи свою дружину, як і раніше милувався нею, не зводячи з неї очей.