Марина смажила відбивні, коли додому повернувся чоловік. – Привіт, – ласкаво усміхнулася дружина, коли чоловік зайшов на кухню. Валерій мовчки сів за стіл. – Коханий, щось сталося? – захвилювалася вона, помітивши, що чоловіка щось гнітить. – Марино, сьогодні, я дещо дізнався, – тихо сказав Валерій. – І я не можу це тримати в собі! – Ти про що? – не зрозуміла дружина. – Я дізнався дещо про твою маму! Я дізнався те, як вона тебе обманює! – несподівано сказав Валерій, дістав свій телефон і відкрив на ньому якесь фото. – Ось, сама подивись! Марина глянула на фотографію і заціпеніла від побаченого
– Марино, накривай стіл! У мене чудові новини! Ти не повіриш! Мене підвищили. І не просто підвищили, а підвищили із збільшенням зарплати. Тож, вже за кілька місяців ми зможемо поїхати на море… — Валерій влетів у квартиру з букетом, розраховуючи підхопити дружину і закружляти її в танці по кухні. Натомість він зупинився у дверях і додав безбарвним голосом: — Чи не поїдемо…
Теща, що сиділа поруч із дружиною, радісно блиснула очима, але зробила це так, щоб ніхто не помітив.
З першого дня знайомства Ірина Михайлівна, мама Марини, не взлюбила Валерія, вважаючи його неперспективним нареченим. Своїй доньці вона прочитала в чоловіка когось соліднішого і багатшого, але Марина вперто не слухала матір. У результаті теща навіть не з’явилася на весілля і майже рік запрошувала в гості тільки дочку, демонстративно показуючи своє ставлення до зятя.
Що з цього приводу думав Валерій, ніхто не знав, бо хлопець не хотів вставати між дружиною та її мамою.
Щоправда, теща прорахувалася. Зять виявився набагато здібнішим і перспективнішим, чим вона думала.
Коли працьовитий і уважний чоловік почав впевнено підніматися кар’єрними сходами, купив квартиру та машину, Ірина Михайлівна вирішила змінити гнів на милість. Однак її «милість» виявилася досить спірним явищем. Кожен свій візит вона перетворювала на справжню театральну виставу: жалілася на здоровʼя, нарікала на життя, або плакала. Зміст програми залежало від того, що жінці потрібно.
Спочатку її апетити обмежувалися невеликими сумами, проханнями закупити продукти або сплатити комунальні платежі. Але нахабство, швидко розростається, якщо постійно підживлювати його. Не минуло й кілька років, як теща почала ходити до будинку Валерія та Марини, як до банку за грошима. Вона вже не просила, не розігрувала вистав. Зрозумівши, що дочка і так для матері нічого не пошкодує, а зять і зовсім у дружини під каблуком, Ірина Михайлівна одного разу вигадала масштабну операцію.
– Марино! Мені треба поговорити! Я зайду до тебе трохи згодом?
– Добре, заходь! — Марину здивував дзвінок матері, зазвичай, та приходила без попередження і з порога починала просити потрібну суму. Цього разу, схоже, трапилося щось серйозне, коли вона заздалегідь дала знати про свій візит.
Пройшовши в квартиру, Ірина Михайлівна чинно вмостилася на краєчок стільця і замовкла, зображуючи нерішучість і тривогу. За її задумом, така поведінка мала переконати дочку максимально хвилюватися. Після цього потрібно лише трохи згустити фарби, і Марина була б готова на все. Подібні схеми мати вже провертала, але тоді ставки були нижчими. Нині ж на кону стояло щастя Ірини Михайлівни, і вона не збиралася від нього відмовлятися.
– Мамо? Щось сталося? Ти бліда! — Марина не на жарт запереживала.
– Ні-ні! Все добре… — Ірина витримала театральну паузу, пропустивши повз вуха кілька стривожених питань доньки, а потім продовжила.
— Все могло б бути добре, якби я останнім часом не відчула нездужання. Таке, що довелося звернутися до спеціалістів. Пройшовши огляд (до речі, щоб його сплатити, мені довелося в борги влізти, але це здоров’я), спеціалісти дізналися, що в мене тяжка недуга. Я сподіваюся, що ти зрозуміла, яка? Потрібно терміново розпочинати процедури, але грошей у мене немає. Я спробувала по друзях та знайомих зайняти, але набралася крихітна сума. Ви з Валерієм маєте мені допомогти. – Для посилення ефекту Ірина Михайлівна навіть уперше назвала зятя на ім’я, хоча раніше удостоювала його лише звання «цей» чи «твій чоловік».
Марина була здивована. Вона не знала, як на це можна реагувати. Коли Марина була підлітком, від такої ж недуги не стало батька. Для дівчинки це була непоправна втрата, тому до матері вона ставилася з особливим трепетом. Тепер же підступна недуга хотіла забрати й матір. Марині хотілося впасти на підлогу і плакати, але вона лише обняла маму та пообіцяла, що сплатить будь-які витрати, обстеження та поїздки до спеціалістів.
За півгодини повернувся Валераій з гарною новиною про підвищення. Дізнавшись про недугу Ірини Михайлівни, він також погодився, що тещі необхідно допомогти, і питання грошей порушувати точно не варто.
Минуло кілька місяців. Ірина Михайлівна стабільно брала з дочки та зятя гроші, прикриваючись процедурами. Однак жодних результатів обстежень не показувала, посилаючись на те, що відразу відносила їх до спеціалістів. Марині хотілося переглянути результати тестів, оскільки її подруга працювала у великому медцентрі, могла показати їх своїм колегам і, можливо, порекомендувати інші процедури. Але мати від таких варіантів відмовлялася. Крім того, вона зовсім не виглядала нездужою.
Вона лише трохи скинула, але це виглядало так, ніби вона просто привела фігуру в порядок перед відпусткою. Ніякого виснаження, та й волосся було розкішне. Марина, яка вмить постаріла від переживань, не помічала цього, сподіваючись, що мати йде на поправку. Тепер якщо жінки з’являлися десь разом, то можна було подумати, що Марина нездужа. На той момент дочка виглядала старше і гірше матері…
Побачивши ці метаморфози з боку, Валерій вирішив провести невелике розслідування і через своїх знайомих дізнався, що теща частенько відсутня вдома, навідуючись то в салон краси, то до косметолога, то в басейн, то в магазин. При цьому на процедури вона не ходила, і відмовлялася, щоб Марина супроводжувала її на прийоми до спеціалістів. Зрозумівши, що теща обманює, Валерій вирішив простежити за нею і подивитися, з ким і про що вона говорить.
У той день, коли за версією тещі, вона мала проходити чергову процедуру, Ірина Михайлівна була помічена зятем, що входить до ресторану під руку з якимсь молодим чоловіком. Настільки молодим, що він здавався швидше сином жінки, ніж супутником. Якби не ніжні погляди, що на нього кидала Ірина Михайлівна. Встигнувши зробити кілька фото, Валерій подався додому, щоб поділитися спостереженням із дружиною.
Марина була шокована через те, що мати змогла жартувати такими речами, як здоров’я, знаючи, як сумувала дівчина, втративши батька. Зараз вона знайшла спосіб безконтрольно викачувати з дочки гроші, не отримуючи відмову і не надаючи звіти про витрати. Їх Марина не просила, бо вірила матері на слово. Тепер же настав час сповна спитати за все.
— Мила, доню! Як ти не розумієш, я не знаю скільки мені залишилося! Я просто вирішила прожити решту днів як у кіно… — мати спробувала знову натиснути на жалість, придумавши виправдання стосункам із молодим хлопцем, але цього разу Марина не вірила їй. Вона попросила її пройти огляд в клініці у подруги, і слова матері не підтвердилися.
Виявилося, мати познайомилася із симпатичним хлопцем в інтернеті. Він сам виявляв до неї інтерес. Багато років самотності позначилися на жінці не найкращим чином. Повіривши в гарні слова, Ірина Михайлівна кинулася у вир почуттів. Щоб подобатись молодому коханому, на гроші доньки вона відвідувала косметологів та салони краси, але зусиль було недостатньо. Жінка зважилася на кардинальні зміни і записалася на процедуру, що омолоджує.
На щастя, зять раніше розкрив задум тещі та запобіг непотрібному втручанню. А невдовзі втік і коханий, бо Ірина Михайлівна його щедро спонсорувала. Коли ж дочка перекрила фінансовий потік, жінка вже не могла запропонувати нічого, окрім свого щирого кохання.
Повернення до реальності було важким. Мало того, що зник коханий, так ще й дочка із зятем, наче настирливі мухи, постійно дзвонили і просили повернути всі гроші, які вони давали на процедури. Ірина Михайлівна не планувала нічого повертати, тому просто влаштувала дочці сварку, звинуватила її у всіх гріхах і зникла на півроку, після яких як ні в чому не бувало почала знову приходити до доньки з візитами, а невдовзі повернулася і до витягування грошей.
— Ірино Михайлівно, якщо ви не припините, ми відправимо вас до спеціального пансіонату, можливо там вам допоможуть, — сказав зять, бачачи, що дружина з матір’ю не справляється. — У нас знайдуться доказ, що ваша поведінка є дивною, і якщо вам дорога свобода і життя в квартирі, якій ми, повірте, знайдемо застосування, поки вам допомагають, то йдіть і займіться чимось корисним. Відчепіться від Марини, інакше мало вам не здасться, — Валерій казав так переконливо, що Ірина Михайлівна напружилася. А коли вона наступного разу прийшла просити грошей, у гостях була знайома подруга Марини, завідувачка одного пансіонату за містом.
— Ірино Михайлівно, у вас важка ситуація? Ви втомилися від проблем? Ми із задоволенням візьмемо вас під крило. Із вашою дочкою ми вже домовилися. Відвідання у нас один раз на місяць, палата на п’ятьох, знайдете з кимось поспілкуватися. Свіже повітря та триразове харчування. Ну і, звичайно, цілодобове спостереження спеціалістів, — сказала та, мило посміхаючись.
Ірина Михайлівна зблідла і, схопивши сумку, вискочила з квартири доньки. Більше в гості вона не приходила і нічого не питала. А згодом Марина дізналася, що мати пішла на курси театральної майстерності для жінок 60 плюс. Там вона знайшла однодумок і зайняла вільний час корисним та приємним заняттям. Пенсії раптом почало вистачати, а на нісенітниці не залишалося жодної хвилини.
Марина та Валерій зітхнули вільно, але телефон завідувачки пансіонату зберегли про всяк випадок…