– Нас Володя та Наталка в гості покликали, у суботу підемо, – сказав в пʼятницю за вечерею Ігор дружині. – Може, щось приготувати? Яблучний пиріг наприклад? – запитала Марія. – А то незручно з порожніми руками йти. – Готувати нічого не треба, – відповів Ігор. – Дружина Володі – чудовий кухар. – Тоді просто купимо фруктів, – сказала дружина. – Фрукти можна, – відповів чоловік. – Доречі, коли ми прийдемо до них в гості, ти особливо не дивуйся! – А чому я маю дивуватися? – не зрозуміла дружина. Але Марія навіть уявити не могла, що чекає на неї в гостях у Володимира та Наталки
– Нас Володя та Наталка в гості покликали, у суботу підемо.
Цю новину своїй дружині Ігор повідомив ніби між справою. Цілком не цікавлячись, чи були в неї якісь плани цього вечора.
А Марія, начебто, планів і не мала, але все одно було трохи прикро. Міг би і її думку спитати, до того ж вона толком і не знає цих людей.
Володя працював разом з Ігорем, і Марія лише кілька разів його бачила. А Наталку, його дружину, взагалі лише одного разу. На корпоративі, на який і других половинок кликали. Вони тоді перекинулися кількома ввічливими фразами, і на цьому все.
Але сперечатися із чоловіком Марія не стала. Гаразд, сходять. Хоч розвіються, бо вони вдвох давно вже нікуди не вибиралися. Та й складно це зробити, коли в тебе вдома трирічна дитина. А тут дитина з бабусею, а вони бодай у гостях побувають.
– Може, щось приготувати? Яблучний пиріг, наприклад? – запитала Марія в суботу вранці. – А то незручно з порожніми руками йти.
– Я купив ігристе, готувати нічого не треба, – відповів Ігор. – Дружина Володі – чудовий кухар. Він якось на роботу приносив вишневий штрудель, який вона сама готувала, і це було дуже смачно!
Звісно, Марії стало прикро. Вона теж добре готує. Інше питання, що з дитиною на кулінарні шедеври просто немає часу. У садок доньку поки що не взяли, от і доводиться їм вдома сидіти. Марія пропонувала чоловікові віддати її до приватного дитячого садка, а їй самій вийти на роботу. Але він не погодився.
– Не кажи нісенітниці! Ще за садок гроші віддавати! Посидиш із нею вдома, поки місце не з’явиться.
Ось Марія й сиділа. А що їй ще лишалося?
А Ігор навіть не помітив, що образив свою дружину. Він уткнувся у телефон, навіть забувши сказати спасибі за сніданок. Ну так, каша – це не штрудель, але ж її теж потрібно готувати.
Загалом, і так не найкращий настрій Марії був зіпсований. Але вона сподівалася, що хоча б вечір пройде добре, і всі дрібні негаразди забудуться.
Рівно о сьомій годині Марія та Ігор прибули в гості. Наталка та Володя зустріли їх у коридорі, щиро посміхаючись. З кухні долинав дивовижний аромат, і Марія мимоволі відзначила, що, мабуть, Наталка і справді чудово готує.
А ще вдома був ідеальний порядок, хоча у Володі з Наталкою теж був малюк, якого на вечір взяла бабуся. Звичайно, Марія і сама без кінця прибирає, але все ж таки такої чистоти в будинку немає. А в них блищали вікна та дзеркала, на підлозі не було ні порошинки, кухня блищала, незважаючи на те, що на ній щойно готували.
– У вас дуже затишно, – промовила Марія.
– Так, і чисто, – підтакнув Ігор. – Не те, що в нас. Вічно все розкидано. Повчися, – зачепив він плечем свою дружину.
І хоч все це було сказано у форматі жарту, Марія почервоніла. Їй навіть захотілося розплакатися, може, вона й справді нечепура? Інші ж якось усе встигають, маючи дитину на руках.
Наталка та Володя вдали, що не помітили коментаря їхнього гостя, за що Марія була їм вдячна.
Усі сіли за стіл. Господиня квартири дістала з духовки запечену курку та кілька салатів із холодильника.
Усі почали вечеряти, розмовляючи на різні теми.
Ігор нескінченно захоплювався талантами Наталки. І готує вона чудово, і будинок такий прекрасний і чистий, і у Володі сорочки завжди випрасовані.
– Так вже, Володя, пощастило тобі з дружиною, – засміявся Ігор. – Дивись, як би хто не відвів!
– Так, у мене дуже хороша дружина, – відповів його друг, але без посмішки. Усі, крім Ігоря, помічали, як незручно Марії.
– Вибачте, я зараз, – промовила Марія, встаючи з-за столу. Вона попрямувала до санвузолу, а вже там розплакалася.
Було дуже прикро. Хотілося просто взяти та піти. До того ж, не лише звідси, а й загалом від свого чоловіка.
Марія гарна дружина, і вона була в цьому певна. Вона сама все робить по дому, вона сидить із дитиною. Бабусі дуже рідко допомагають, а вже від Ігоря допомоги і не дочекаєшся. Так, у неї не ідеальний порядок, але не тому, що вона лінується, а просто все сама не встигає. Знову ж таки, на чоловіка надії ніякої. Хіба він у вихідний хоч щось робить? Та його навіть із донькою погуляти не переконаєш. Щоразу в нього то справи, то він хоче відпочити. Наче Марія не хоче!
Та й Ігор стільки компліментів зробив Наталці з приводу її зовнішності, скільки не робив Марії, напевно, за все їхнє спільне життя. А Марія теж з радістю сходила б до косметолога, до майстра манікюру, до перукаря. Та тільки коли? З дитиною тягнутися? Ні, вона не з тих матусь, які тягнуть своїх дітей на різні процедури. Це всім не зручно, і в першу чергу дитині, яка повинна кілька годин сидіти в очікуванні мами. А трирічні просто не здатні на такий подвиг!
Трохи привівши себе в порядок, Марія повернулася за стіл. Їй хотілося поїхати додому, але не хотілося влаштовувати сварку при чужих людях.
Наталка співчутливо глянула на неї, але Марія відразу відвела погляд. Їй було ніяково і за Ігоря, і за себе.
А ось її чоловік нічого не помічав. Варто було Марії сісти, як він продовжив насміхатися з неї. Можливо неусвідомлено, але від цього не легше.
– Наталка сказала, що ходить до тренажерної зали, тобі теж не заважав о б, – звернувся він до дружини. – Може, разом підете?
– І куди я подіну Аліну? – Запитала вона.
– Ну, щось, напевно, можна придумати. Було б бажання.
І тут не витримала Наталка.
– Ігоре, це чудова ідея. Мені буде цікавіше, якщо ми займатимемося вдвох. До речі, з дитиною все просто: коли я йду до тренажерної зали, з Денисом сидить Володя. Тож і ти залишишся з донькою.
Ігор одразу якось знітився. Він хотів, щоб його дружина ставала краще, але тільки щоб його не напружували.
– Ой ні, це важко, – відмахнувся він.
– Та не важко, – втрутився Володя. – Я, наприклад, дбаю про свою дружину і підтримую її в бажанні стати краще. Тому я й сиджу з дитиною, коли вона вирушає до спортзалу чи на якісь процедури. Та навіть просто на шопінг. Ти теж так робиш?
Ігор відкашлявся. І як так вийшло, що розмова перевелася на нього?
– Ну, інколи…
– Марія, а підемо завтра до салону? – усміхнулася Наталка. – А чоловіки з дітьми посидять!
– Ні, я не можу, – відразу заявив чоловік Марії. – Я сьогодні добренько так «посидів», мені завтра треба відпочивати!
– Цікавий який! – хмикнула Наталка. – А Марії не треба, чи що?
– Я не знаю… – Ігор намагався придумати якесь правдоподібне виправдання, чому він не залишиться з донькою. А просто йому цього не хотілося.
– І, до речі, ти захоплювався тим, як у нас чисто, – продовжувала Наталка. – А ти знаєш, що Володя прибирає разом зі мною? А ще раз на тиждень він оплачує клінінг, щоб я не витрачала час на прибирання у важкодоступних місцях. Ти ж допомагаєш своїй дружині?
Ігор починав злитися.
– Я вважаю, що прибирання – жіночий обов’язок!
– Як і виховання дітей, так? А ще до обов’язків жінок входить бути доглянутою, красивою, смачно готувати на ідеально чистій кухні. Ах, так, ще й дітей самій виховувати. Так, а ти навіщо потрібний, якщо жінка все це сама робить?
Ігор вскочив зі свого місця, а Марія посміхнулася. Вона й не думала отримати таку підтримку, і це дуже приємно.
– Та що ви до мене причепилися? – гаркнув чоловік. – Я зробив ввічливий комплімент, і все! А ви тут почали на мене обов’язки навішувати!
– Ти не ввічливий комплімент зробив, – сказала Наталка, – ти свою дружину весь вечір соромив. Мовляв, вона до мене недотягує. Та ось секрет у тому, що просто ти до Володі не дотягуєш!
– Володя, вгамуй свою дружину! – вигукнув Ігор.
– І не подумаю. Друже, ти не правий у цій ситуації. Ти навіть не зрозумів, що сильно образив Марію.
Ігор повернувся до своєї дружини та пильно на неї подивився.
– Я тебе образив? Ну, поясни їм, що це не так!
Марія розгубилася. Вона звикла у всьому підтримувати свого чоловіка, та ось тільки зрозуміла, що це гра в одні ворота. І, дивлячись на Володю з Наталкою, вона також зрозуміла, що сімейне життя може бути зовсім іншим.
– Ти мене образив, Ігорю. Сильно, – тихо промовила Марія.
– Що? Осоромити мене хочеш? – тихіше додав він. – Збирайся, ми йдемо.
– Якщо що, дзвони, – промовила Наталка насамкінець своїй гості. Марія кивнула, а сама морально готувалася до сварки. І вона не забарилася.
Вже в таксі Ігор почав сваритися, не зважаючи навіть на водія.
Марія мовчала. Мовчала вона й тоді, коли вони увійшли додому. І навіть тоді, коли Ігор перейшов до особистого. А все тому, що вона вже ухвалила рішення.
І коли чоловік зітхнув, Марія спокійно заявила:
– Я подаю на розлучення.
Звичайно, Ігор посварився з Володею, звинувативши їх з Наталкою в тому, що вони зруйнували його родину. Мовляв, усе було добре, поки Марію не налаштували проти нього. І Ігор ніяк не хотів слухати, що все добре було лише в нього.
А Марія розлучилася з чоловіком, а в цей момент саме місце в садку з’явилося. Вона вийшла на роботу, почала сама ростити дитину. І видихнула. Припинилися ці нескінченні перегони під назвою «догодити дружину». Та й Марії стало набагато простіше без нього. Краще вже одній, ніж із тим, хто тебе повністю знецінює.