Олена прийшла додому ввечері. Чоловіка вдома ще не було. Вона зайшла у ванну помити руки, глянула мимоволі на умивальник і раптом застигла від здивування! На умивальнику було кілька чорних, явно чужих жіночих волосин… – В мого чоловіка є інша! – подумала Олена, вийшла з ванни і мовчки сіла у крісло. Олена з нетерпінням чекала чоловіка з роботи. – Ну зараз я дізнаюся, хто ця брюнетка! – вирішила вона

Олена прийшла додому ввечері. Чоловіка ще вдома не було.

Вона зайшла у ванну помити руки, глянула мимоволі на умивальник і раптом застигла від здивування!

На умивальнику було кілька чорних, явно чужих жіночих волосин…

-В мого чоловіка є інша! – подумала Олена, вийшла з ванни і мовчки сіла у крісло.

Якби не це волосся, яке вона знайшла у ванній, Олена ніколи б не дізналася про те, що у її чоловіка була інша.

І ця інша не просто існувала десь поблизу, вона вже була в їхньому будинку, користувалася Олениною косметикою, мила голову її шампунем і навіть, можливо, розчісувалась її щіткою!

Це була якась брюнетка з довгим волоссям, ламким і явно фарбованим.

Олена могла на раз визначити якість волосся будь-якої жінки за одним їх виглядом, і жінка з подумала про те, що її чоловік міг би вибрати собі в коханки жінку з кращим волоссям.

Олена була перукарні, сама була красивою і ефектною. Стежила за собою, за своїм волоссям, підтримувала себе у чудовій фізичній формі.

Чоловіка вона ніколи не зраджувала, вважала це чимось не гідним її, а ось думка про те, що Ігор дозволяє собі таке на боці, стали справжнім одкровенням для неї.

Олена з нетерпінням чекала чоловіка з роботи.

-Ну зараз я дізнаюся хто ця брюнетка! – вирішила вона.

-Чим займався у суботу? – запитала Олена чоловіка, а сама ледве стримуваль, щоб не висловити Ігореві все, що вона думає.

-Був удома, – відповів Ігор. – Дивився фільми, читав.

-От же ж казки розповідає! – подумала про себе Олена, а сама мало не сказала це вголос, знову стримавшись.

-Що дивився? Що читав? – ніби ненароком поцікавилася дружина.

-Ти ніколи не проявляла інтересу до того, що я дивлюсь і читаю. – здивовано сказав Ігор. – З чого раптом тепер такий інтерес?

-Бо ти водиш якусь жінку до нас додому! – хотілося сказати Олені, але вона тільки м’яко усміхнулася Ігореві.

Лягаючи ввечері в ліжко і дивлячись на спину чоловіка, Олена думала про те, що можлива причина розладу в сім’ї могла стати відсутність у них з чоловіком дитини.

Олена не могла мати дітей.

Вийшовши заміж за Ігоря, Олена спочатку навіть не думала про дітей.

Коли їй виповнилося тридцять п’ять, вона вирішила, що настав час завести дітей. Житло вони купили, чоловік не мав нічого проти її ідеї стати матір’ю, тому Олена була впевнена, що все вийде з першого разу. Проте вона прорахувалася…

Ігор засмутився, дізнавшись про таку ситуацію у дружини, але не натякав ні на розлучення, ні на зміни у стосунках. Олена сама відчувала, що ці зміни вже відбулися, варто було їй сказати про те, що має проблеми.

Чоловік для Олени завжди був важливою людиною. Ігор не був крутим бізнесменом, чи геніальним коханцем, він просто був добрим чоловіком для Олени: другом та помічником в одній особі.

Ігор допомагав Олені вдома, підвозив на роботу, за це дружина була йому безмежно вдячна.

Крім цього, Ігор умудрявся працювати на хорошій роботі, отримував непогану зарплату.

Думка про те, що у її чоловіка могла бути коханка, була просто нестерпною.

Олена металася по квартирі і намагалася подолати бажання поговорити з чоловіком, викрити його в зраді.

Зрада здавалася Олені чимось недостойним, але в той же час якесь внутрішній голос казав їй: – А чому б і ні?

Наступного дня Олена сама зателефонувала давньому другу. Кирило давно залицявся до неї, запрошував на вечерю, чи просто поспілкуватися у невимушеній обстановці, але вона весь відмовляла. Але, якщо вже тепер так вийшло…

-Давай побачимося, – без зайвих передмов сказала Олена Кирилу. – Ти давно пропонував мені зустрітися і повечеряти. Якщо не передумав, я погоджуюся.

-Не передумав, звісно! – весело обізвався Кирило. – Навпаки, я тільки радий цьому!

Олена була налаштована рішуче. Купила нову білизну, освіжила манікюр і педикюр, навіть макіяж зробила. На зустріч з Кирилом з’явилася вся така гарна й приваблива, що чоловік аж розгубився.

-Я тільки не зрозумію, що тобі раніше заважало зустрічатися зі мною? – здивовано запитав він. – Ти ніби не розлучена, з чоловіком все добре, тоді навіщо ця зустріч?

Олена знизала плечима, тому що говорити Кирилу про свої особисті справи вона не збиралася. Чоловік повинен був бути використаний зовсім за іншим призначенням, тому знати інше йому було необов’язково.

-Я просто хочу тебе побачити. Хочу провести з тобою час, цього мало, чи що?

-Ні, все гаразд. Ти ніби чимось спантеличена, я поки що не зрозумію чим.

-І тобі необов’язково це розуміти. Просто побалуй мене вечерею, а потім поїдемо прогуляємося містом.

Кирило підбадьорився. Вони повечеряли, поспілкувалися на різні теми, і чим далі заходив вечір, тим менше впевненості було в Олени в тому, що вона все правильно робить.

Кирило не приваблював її зовсім, а вся витівка виглядала безнадійною з самого початку.

-Поїхали до мене на каву? – загадково посміхаючись, запропонував Кирило.

Але Олена відмовилася і, зібравши свої речі, вирушила додому…

Кирило не розумів, що ж було не так…

Додому вона прийшла дуже сумна. Терпіти і тримати в собі знання того, що чоловік був інший, Олена більше не бажала.

-Що з тобою? – стурбовано запитав Ігор. – Ти якась сумна.

-Я все знаю! – сказала Олена. – Як ти міг, після стільки років шлюбу, так зі мною вчинити? Чого тобі не вистачало?

Ігор почервонів.

-Ти про що, Олено? – запитав він.

-Я знаю твій секрет! Твій маленький секрет!

-І давно ти знаєш? – уточнив Ігор навіщось.

-Тиждень уже! Я тиждень думала про це! Я навіть зрадити тобі хотіла.

-Боже мій, – пробурмотів Ігор. – Зрадити? Для чого?

-Щоб ти теж відчув, що відчуваю я, що незрозумілого?

Ігор стояв і не розумів, що відбувається.

-Мені незрозуміло те, як пов’язана зрада і той факт, що маю дорослу дочку?

Олена замовкла. Подивилася на Ігоря, а потім зрозуміла, що вона знала зовсім не той секрет, який насправді зберігав її чоловік.

-У тебе дочка? Брюнетка?

-Так, Юля брюнетка. Олена, до чого тут зрада?

-Я думала, що це твоя коханка…

Ігор раптом розсміявся. Так голосно, від душі, що Олені стало навіть прикро за те, що їй зовсім не смішно. Юля. У Ігоря є доросла дочка.

-Звідки ти про неї дізнався?

-Вона сама мене знайшла. Я зустрічався з її матірʼю задовго до нашого знайомства. Мати довгі роки не говорила їй правду про мене, дівчинка сама докопалася до істини, знайшла мене, ми почали спілкуватися…

Я все шукав привід, щоб познайомити вас, але ніяк не міг зібратися з духом. А ти дізналася сама, тільки все, як завжди, перекрутила!

Олені стало соромно. А потім вона відчула полегшення.

Як добре, що вона пішла від Кирила, бо цю помилку було б виправити вже неможливо…

Поділись з друзями…