Почати давати тисяч по 10 гривень на місяць, як гадаєте? Ми з чоловіком заробляємо на двох приблизно 70 тисяч гривень, і це не дає спокою моїм найближчим рідним. Я все більше віддаляюся від рідних батьків і сестри з племінником, і мені дуже від цього сумно. Просто вони всі вважають, що ми маємо половину доходу їм віддавати, а не на відпочинки їздити. Мені 30 років, заміж вийшла у 19, у нас з Данилом підростають двоє дітей, Софійці 10 і Назарчику два роки. А ще у мене є молодша сестра, їй всього 23 роки, має дитину, але не має чоловіка. Люда живе з батьками, вони їй дуже допомагають і постійно опікуються сестрою і племінником. Батьки наші ще працюють, живуть не багато, хватає на мінімум. А мій чоловік добре заробляє, і я також, тому маємо десь тисяч 70 гривень на місяць спільного прибутку. Звичайно, ми гарно і дорого вдягаємося, я відвідую косметолога, у наших дітей няня і так далі. Їздимо відпочивати іноді, якісно харчуємося
Ми з чоловіком заробляємо на двох приблизно 70 тисяч гривень, і це не дає спокою моїм найближчим рідним.
З кожним роком відчуваю, як все більше віддаляюся від рідних батьків і сестри з племінником, і мені дуже від цього сумно. Просто вони всі вважають, що ми маємо половину доходу їм віддавати, а не на відпочинки їздити.
Розповім трохи про себе. Мені 30 років, заміж вийшла у 19, у нас з Данилом підростають двоє дітей, Софійці 10 і Назарчику два роки. З чоловіком стосунки добрі.
А ще у мене є молодша сестра, їй всього 23 роки, має дитину, але не має чоловіка. Люда живе з батьками, вони їй дуже допомагають і постійно опікуються сестрою і племінником.
Батьки наші ще працюють, живуть не багато, хватає на мінімум. А мій чоловік добре заробляє, і я також, тому маємо десь тисяч 70 гривень на місяць спільного прибутку.
Звичайно, ми гарно і дорого вдягаємося, я відвідую косметолога, у наших дітей няня і так далі. Їздимо відпочивати іноді, якісно харчуємося. Але на все це ми заробляємо виключно самі! В чому ми винні?
Але мої батьки і сестра часто мовби ненароком нагадують нам про наші статки, але не по-доброму, а, мовляв, навіщо вам стільки грошей? Люда ж без чоловіка і в декреті, їм всім важко, то ми б мали здогадатися, що варто не витрачати стільки на нашу родину, а й ділитися з ними!
Сімейні пакетні тури
Я часто чую від батьків чи Людмили: “Куди нам до вас!” “Ой, ну нам такого не купити”. Мені стає в такі моменти дуже не приємно, адже гроші нам з Данею з неба не падають.
Насправді багато за що я вдячна саме чоловікові, він оплатив мою освіту, адже батьки вважали, що освіта мені не потрібна, ми з дітьми живемо в достатку переважно завдяки Данилу.
Я, звичайно, розумію, що батькам потрібно допомагати і таке інше, але я не хочу цього робити! Мені інколи простіше допомогти чужим людям, але не рідним.
Чим старшою стаю, тим більше розумію, наскільки мені прикро за їхню нелюбов, байдужість, і таке споживацьке ставлення до моєї родини.
З сестрою у нас в принципі взаємини нормальні, але теж зачіпають її постійні згадки про наш достаток, Людмила просто дорікає мені цим у відкритій формі.
Не спілкуватися з рідними не можу, вони теж моя сім’я, але нічого не можу з собою вдіяти, бо ж прикро! Не відчуваю до них ніякого тепла. І що його робити в цій ситуації? Почати давати тисяч по 10 гривень на місяць, як гадаєте?