Рита з Григорієм одружилися. Відгриміло весілля, почалося спільне життя! Через три місяці батьки Рити вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Григорій їхати відмовився. – Що я там робитиму, сонечко? – сказав він Риті. І дівчина поїхала до бабусі без чоловіка. Вона планувала побути в гостях два дні, але бабуся несподівано зібралася в санаторій. Тому Рита повернулася додому раніше. Вона тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру. А як же ж?! Щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка. Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища. – Значить, це все правда! – тільки й подумала вона
Мама обурювалася і сварилася – наречений дочки їм з батьком дуже не сподобався.
– А ось давай, ти не будеш галасувати! – запропонувала незадоволена Рита, яка очікувала від візиту коханого зовсім іншого результату.
– А давай без давай! – не хотіла поступатися Олена Володимирівна. – Петре, ну скажи ж ти, що-небудь! Це тебе теж стосується!
Останнє говорилося до чоловіка – батька дівчаток. Весь час Петро Степанович глибокодумно мовчав. Втім, тим самим висловлюючи згоду з коханою дружиною.
– Боже ти мій! – сумно думала Рита. – От же ж! Ні, щоб побажати щастя коханій дочці!
Хіба так повинні поводитися рідні тато і мама?
Дочці вже – не 16 років! Радіти мають, що заміж виходить! А ні – не пара він тобі!
Добре – знайдіть пару! І сестра теж хороша. Ні, щоб підтримати, а не говорити всілякі нісенітниці.
Риті дуже нещастило з кавалерами. Зустрічатися вона з чоловіками зустрічалася, але ніхто з представників протилежної статі, чомусь, не хотів бачити дівчину поруч із собою як дружину.
І хоча її вік уже перевалив за тридцять, принца на білому коні не було. Та що там принца – навіть іржання коня не було чути!
Вона навіть до ворожки ходила – може порча якась?
Симпатична бабусі, подивившись у кришталеву кулю і розкинувши карти, сказала, що поки що не доля. А порчі немає.
– А коли ж та доля буде? – поцікавилася обнадієна Рита.
– А скоро, люба – як тільки, так і зразу! Ти все відчуєш! – пообіцяла благодушно налаштована ворожка, ховаючи кілька папірців у кишеню.
І дівчина стала чекати.
І тут з’явився він – симпатичний Григорій. Так, приїжджий – з якогось невідомого містечка. І що з того?
І дівчина зрозуміла – ось вона доля! Ворожки брехати не будуть!
Молодик мав вищу освіту і затребувану спеціальність – виробництво та застосування будівельних конструкцій. Те що треба!
Григорій прийшов у їхню будівельну фірму перед Різдвом і одразу зацікавив усю вільну жіночу половину колективу.
Високий, мужній, з нахабними очима і відмінним почуттям гумору.
Грицько виявився чудовим кандидатом в чоловіки і народження дітей. У нього повинні обов’язково бути красиві, розумні й здорові діти.
У майбутньому, звісно!
В даний час завидний наречений був абсолютно вільний і не мав небажаних документів про шлюб!
Дівчата з офісу напружилися – наближався новорічний корпоратив.
Рита була тямущою дівчиною і розуміла, що їй нічого не світить. У них були дівчата і більш красивіші.
Але на корпоративі Григорій увесь час провів із нею! Вони багато танцювали і розмовляли, а потім він пішов її проводжати.
І на прощання… Поцілував у щічку! Це вийшло трохи незграбно, але дуже мило…
Рита почала закохуватися. Молоді стали зустрічатися, вже не приховуючи своїх стосунків.
На той час дівчина вже мала свою квартиру – на фірмі платили непогано, й машину.
І от настав момент, коли кавалер, провівши Риту в її затишне гніздечко, не поїхав до себе в орендовану квартиру.
Він залишився ночувати на гарному ліжку із сатиновою білизною. Йому навіть було виділено нову піжаму. Рита приготувала її якраз для цього самого випадку.
Григорій виявився вмілим і ласкавим кавалером, який не шкодує ніжних слів для своєї обраниці.
До того ж, Риту вперше покликали заміж уже через місяць після початку їхніх стосунків!
Вона привела коханого знайомитися з батьками і молодшою сестрою.
– Він тобі не пара! – категорично заявила мати. – Занадто гарний!
– А ви вважаєте, що зі мною поруч може бути тільки якийсь недолугий? Так, чи що? – здивувалася вона. – Ось, значить, як ви до мене ставитеся!
– Просто він буде від тебе гуляти! По очах видно – так і бігають сюди-туди!
– Саме так! – вставила свої «п’ять копійок» молодша сестра.
Їй було весь вечір незручно від погляду майбутнього родича – мама була права.
– А ти не заздри! – зупинила її Рита.
Звичайно ж, Ліза позаздрила, ще б пак – такого хлопця сестра відхопила! Та й очі в нього абсолютно звичайні.
– У нього нічого немає! – не вгавала мати. – Приїхав у велике місто шукати наївних дівчат, щоб забрати у них квартиру.
– А мені нічого й не треба! Ми – молоді і здорові, працюємо і нормально заробляємо. І дуже любимо один одного! Тому ніхто нічого забирати не збирається!
– Та розплющ ти очі, доню! Він же ж, окрім себе, нікого не бачить – все я і я! Невже ти не бачиш!
– А як треба поводитися в перший візит до рідні нареченої? Вас розпитувати – це неввічливо! Звичайно ж, Григорій увесь час, як вихована людина, розповідав про себе! Що вам не подобається?
– Та він через тебе переступить за першої ж нагоди! Тому я категорично проти!
…На весіллі батьки сиділи з сумними обличчями, висловлюючи тим самим протест проти вибору доньки.
До речі, все було організовано за рахунок батьків Рити й самої нареченої – у сватів грошей не знайшлося, заощаджень у нареченого – теж.
А кредити спільно вирішили не брати – обійдемося, мовляв, тим що є!
І обійшлися, таки.
Відгриміло весілля, і почалися спільні щасливі будні. На роботу молоді їздили разом на машині дружини.
Через місяць після весілля Григорій подарував дружині з цього приводу гарну срібну каблучку.
Аж тут раптом подзвонила схвильована молодша сестра Рити – вона бачила зятя з якоюсь жінкою!
– Ну і що? – заступилася за чоловіка Рита. – Може це колега по роботі? Що ти драматизуєш?
Дівчина не стала говорити, що вони цілувалися – нерозумна сестра все одно не повірила б, сказала б, що їй заздрять!
– Ох і наївна! – думала Ліза, яка дуже любила сестру. – Як же ж можна не бачити того, що в тебе під носом? Він же відкрито гуляє! Розумна наша мама, вона була права…
І виявляється, що так, можна й не бачити! І дуже просто!
Бо ж жінки, як відомо, люблять вухами. А коли в ці вуха тобі ллються ласкаві й улесливі слова, то розум, починає поступово відключатися.
Тим більше, що зовні все було просто чудово! На роботі всі жінки заздрили! Подруги теж. Навіть Ліза, на думку сестри, і та заздрила, що в неї такий чоловік.
Коханий чоловік постійно балував увагою і милими дрібничками. Був невибагливий у побуті і зовсім не був перебірливим у їжі. Про такого супутника життя можна було тільки мріяти!
А то, бачте, занадто він добрий для неї! Що, отримали, мама з татом? Ото ж бо!
Через три місяці батьки вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Звичайно ж, з улюбленими онуками.
Григорій їхати відмовився:
– Ну, що я там робитиму, сонечко? До того ж твої мене недолюблюють! Ви там без мене вже якось!
Розумний чоловік чудово знав про ставлення до нього тестя і тещі, які вважали таке рішення правильним і на візиті зятя до бабусі не наполягали.
В гості вони мали поїхати на 2 дні. Але бабуся несподівано для всіх зібралася у санаторій. Тому Рита повернулася додому не в неділю ввечері, як передбачалося, а в неділю вранці, заздалегідь відвізши стареньку до місця відпочинку.
Рита тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру, щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка.
Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища.
– Значить, це все правда! – тільки й подумалв вона.
Ніяка це не заздрість! А вона не вірила!
Коханий чоловік у подарованій піжамі був на сатинових простирадлах не один…
В жінці на її ліжку Рита легко впізнала одну зі своїх колег. Вона більше за інших заздрила її шлюбу з Грицьком…
Але, головне, чоловік, який прокинувся зразу після її появи, не виявив жодного почуття сорому, чи провини…
– Якого… – пробурмотів він. – Чого ти так рано?! Дзвонити треба було!
І – все!
Вони обоє анітрохи не соромилися присутності Рити, а та навіть нічого не змогла вимовити вголос.
Коханка, не поспішаючи, зібрала одяг і пішла у ванну одягатися. Вона не повелася так, як показували у фільмах – не металася з купою речей по кутах, перш аніж вискочити на сходи.
Чоловік спокійно переодягнув піжамні штани і, накинувши пальто, сказав, що по речі зайде пізніше – вони пішли разом з коханкою.
А Рита викликала таксі – їхати машиною в такому стані було неможливо. Вона поїхала до мами з татом. І там розплакалася, розказуючи подробиці того, що сталося.
І, хоча всі були праві, зловтішання, звісно ж, не було. Як же ж можна, якщо з твоєю рідною людиною трапилося таке?
– Ну й хай іде! – сказав тато.
– От-от, – кивнула мама. – Добре ще, що все швидко закінчилося!
– Не плач, Рито – все, що не робиться, все на краще, – втрутилася сестра.
І Григорій пішов. Пішов до цієї панянки з їхнього офісу. Пізніше виявилося, що саме з нею й бачила його тоді Ліза. Жодного сорому!
А вражена Рита, яка була у стані прострації, взяла лікарняний лист, щоб не бачити на роботі підлого зрадника і щасливу суперницю.
Вони вже не приховували своїх стосунків. До речі, у панянки була хороша трикімнатна квартира, на відміну від маленької квартирки у Рити.
Потім, звісно, Риті довелося звільнитися і перевестися у філію зі зменшенням зарплати. Але так дівчина купила свій спокій…
І втрата була суттєвою – кохання, чоловік, гарна робота, довіра до людей і надія на світле майбутнє залишились у минулому.
Ну, і що?! Зате який колосальний негативний досвід! Тільки чому про це тоді не сказала ворожка?
– Ось хто винен! – подумала Рита. – Крім Григорія, звісно! Треба буде ще раз до неї сходити…