Рита прийшла на побачення в кафе вчасно. Вона стояла і раз у раз поправляла свою хустку й темні окуляри. За столиком біля вікна сидів приємний чоловік приблизно її віку. – Так, це точно він, – подумала жінка. – З ним я й маю зустрітися. Микола, здається його звуть… Тут той чоловік здивовано глянув на Риту, запросив до свого столу й завів розмову. Рита відповідала сухо і однозначно. Микола глянув на неї і раптом сказав: – А ви ж зовсім не та, за кого ви себе видаєте! Рита застигла від несподіванки
Троє подруг – Рита, Ольга та Ірина зустрілися в кафе.
– Ірино, тобі треба терміново виходити заміж! – почали подруги. – Треба думати, як це організувати, час же ж на місці не стоїть!
– А навіщо? – здивувалася Ірина. – Мені начебто і так живеться непогано! Ось ви обидві заміжні, вічно зайняті дітьми, або своїми чоловіками. Я вас ледве зібрала разом, то поясніть мені – навіщо?
Рита й Ольга здивовано перезирнулися.
– Ну, взагалі-то, було схоже, що ти сама заміж хочеш…
– Невже схоже?! – Ірина не засмутилася, але задумалася. – Наче ж я своє життя чудово влаштувала. У мене престижна робота, кредит за хорошу двокімнатну квартиру я вже виплатила. Квартиру як сама хотіла обставила, відпочивати їжджу куди хочу і коли хочу. І взагалі живу так, як мені хочеться, ні під кого не підлаштовуючись.
Взагалі-то, я можу довго перераховувати плюси, а мінусів я не бачу.
Ірина розкинулася в кріслі, чекаючи, що скажуть у відповіді її подруги.
– Заміжня ти захищена, ти вже не самотня жінка, ти хіба це не відчуваєш? За чоловіком! За його спиною, адже, що не кажи, ми ж усе таки жінки! – Ольга озирнулася на Риту, шукаючи підтримки.
– А що ти на Риту дивишся? – засміялася Ірина. – Вона вже точно не найкращий приклад! Це Віктор у неї за спиною, а Рита все життя працює за двох, веде бухгалтерію на три фірми, вдвічі більше за чоловіка отримує, а він ще їй претензії пред’являє, що вона вдома працює, а щось не зроблено!
– Віктор дуже хазяйський, він продукти купує, додому прийде, якщо щось не так, одразу й посуд вимиє, і пропилососить, – одразу заступилася за чоловіка Рита.
– Ой, а хіба не ти минулої нашої зустрічі плакалася, що Віктор бурчить на тебе, не розуміє, що в тебе робота? І що він навіть казав, що ти жадібна до грошей!
Мовляв, не треба було стільки набирати роботи, тоді б усе встигала, і чоловіка з роботи зустріти, і з дітьми уроки зробити! – пригадала таке Ірина. – А я не хочу, щоб хтось мені вказував, що я щось не встигла зробити!
Одна я сама собі хазяйка. Хочу – ліжко не застелятиму, і піду на роботу. А ввечері прийду і ніхто мені й слова не скаже. Тим більше, мене ще бабуся вчила, що ліжко не можна одразу застеляти, а треба провітрювати.
– Свою лінь завжди чимось можна виправдати, – сказала Ольга.
– Дівчатка, не сваріться, інакше ми так і не дійдемо до головного, – зупинила їх Рита. – А головне це те, що час іде, Іринко, а ти дітей хотіла. І говорила при цьому, що батько у твоєї дитини має бути обов’язково! І той, хто не приходить на якийсь час, а щоб жити разом, щоб повна родина була. А не як у твоєї улюбленої мами, яка тебе одна виростила.
– Я все зрозуміла! – зупинила Риту Ольга. – Наша Ірина боїться! Нам не зізнається, а сама боїться, у неї запити ого-го, це ж не в вісімнадцять заміж виходити і навіть не в двадцять п’ять, як ми з Ритою. Тоді ми погано ще розуміли, просто закохалися і все.
А тільки потім зрозуміли, за кого заміж вискочили! Слава Богу пощастило, серце підказало, чи жіноча інтуїція, та тільки у нас із Ритою нормальні мужики. А Ірині вже під сорок, а всіх хороших мужиків давно розібрали.
Розумні дівчата й у тому молодому віці зрозуміли, кого треба тепленькими брати. Пам’ятаєте Павлика? Негарний такий був… А виявилося у Павлика тато крутий.
Надія одна з усіх нас зрозуміла все. Поки ми на зріст та на біцепси дивилися, Надія Павлика підхопила і повела.
У них тепер двоє дітей, Павлику батьковий бізнес перейшов, його й не впізнати – красень.
А Надія вся в шоколаді. Тому, Ірино, чекати далі нічого! Треба діяти!
– Як?! – хором запитали Ірина і Рита.
– Та хоча б кинути анкету, я знаю кілька нормальних сайтів. Головне не соромитися, всі вимоги треба одразу писати.
– Ой, дівчатка, ну я не знаю, мені здається так не вийде та й незручно якось! – Рита засумнівалася, але раптом Ірина твердо сказала:
– Ольго, давай! Тільки ви мені допомагатимете, раз самі цю справу влаштували.
– Звичайно допоможемо! – одразу погодилася Ольга. – Але тільки в якому сенсі допомагати?
– У всіх сенсах, якщо ви є справжніми подругами. Я пішла анкету писати, надішлю кожній з вас для коригування. Ви мене знаєте – якщо я беруся за справу – я доводжу її до кінця!
Ірина рішуче встала, допила залпом свій сік і вийшла з кафе.
– Іринка у нас, звісно, дуже активна, але може ми даремно її так налаштували? Адже вона не вміє програвати? – з сумнівом похитала головою Рита.
– Не гарячкуй, – Ольга була налаштована рішуче і чомусь вірила в успіх.
Ірина, Ольга та Рита розробляють план дій
В анкеті Ірина не вказала ані своєї нової квартири, ані посади, ані рівня доходу. Написала тільки про відсутність дітей і попередніх шлюбів.
І де тільки вона взяла таке фото? В темних окулярах і хустці, на цьому фото одразу й не зрозуміти, хто це.
– Шифруєшся? – зрозуміла подругу Ольга.
– Ну так, шифруюся, а що? – не стала заперечувати Ірина. – Треба спочатку хоч зрозуміти, на що взагалі можна розраховувати.
Спочатку ніхто на анкету Ірини не реагував, а потім раптом з’явилися одразу три претендента. Ірина навіть розгубилася,
– Ольго, Рито, ану-но допомагайте, ви обіцяли!
– Як це – допомагати? – не зрозуміла Ольга.
– Кожна бере на себе одного, окуляри, хустку і вперед. Хто все це вигадав? Я не витримаю, і я не випадково своє фото в такому вигляді розмістила, тож, подруги, вперед! – заявила Ірина.
– Ну гаразд, мій все одно з роботи пізно приходить, – знизала плечима Ольга.
– А я не згодна! – Рита почервоніла від переживань. – мій Віктор якщо дізнається, йому ці пояснення не потрібні, що я заради подруги з якимось іншим чоловіком зустрічалася!
– Не лякайся, Рито, не дізнається, ми ж будемо в окулярах і хустці, ну хто ще Ірині допоможе? Так і залишиться старою дівою! – підбадьорила Риту Оля.
…Через день у різних кафе міста Ірина призначила трьом претендентам побачення.
Ольга одразу ж зрозуміла, що чоловік, одягнений з голочки, більше схожий на альфонса, аніж на самотнього холостяка, який мріє про сім’ю.
Ірина трохи запізнилася й побачила чоловіка, який на неї чекав. Він загравав з офіціанткою, потім комусь дзвонив і дивився на годинник.
Ірина підійшла ближче і стоячи за колоною, почула, як цей чоловік говорив по телефону:
– Ця не прийшла, чекати не буду, бо запізнюся, у мене ще п’ятеро на сьогодні. Хоч одну, але виберу, та й тобі, Олеже, підберу подружку на вечір!
Ірина одразу непомітно пішла, радісна, що не влипла в історію…
….Рита прийшла на побачення в кафе вчасно. Вона стояла і раз у раз метушливо поправляла свою хустку й темні окуляри.
За столиком біля вікна сидів приємний чоловік приблизно її віку.
– Так, це він, – подумала жінка. – З ним я й маю зустрітися. Микола, здається його звуть…
Тут чоловік здивовано глянув на Риту, запросив до столу й завів розмову.
Рита відповідала однозначно. Микола глянув на неї і раптом запитав:
– А ви ж не Ірина? Ви зовсім не та, за кого ви себе видаєте. До того ж ви заміжня, у вас обручка на пальці, мабуть зняти забули. Хочете від чоловіка гуляти? Не піде, я маю інші плани!
Рита застигла від несподіванки. Вона почервоніла і тут же сказала:
– Так, вибачте, я не Ірина, я… Я краще піду…
– Ну вже ні! У тому фото на сайті я впізнав Ірину, ми були раніше знайомі, а потім я зробив велику дурість – поїхав на заробітки, працював, зробив кар’єру, повернувся, а Ірину так і не забув.
Чи не допоможете мені з нею зустрітися?
…Тепер, збираючись в кафе з подругами, Ірина любить обговорити поведінку свого коханого Миколи, адже ніхто не ідеальний.
А зовсім недавно Ірина зізналася, що чекає дитину, і попросила Риту подумати про те, щоб стати хресною.
Ольга помітно образилася, адже це вона придумала це все зі знайомством!
Але Ірина їй пообіцяла, що до другого малюка вона Олю обов’язково запросить бути хрещеною.
– Дякую, подруги, це був найуспішніший і, сподіваюся, найдовший та найщасливіший проєкт у моєму житті! – сказала Ірина і весело розсміялася…