Світлана збирала чоловіка в дорогу. Вже завтра Олексій їде на заробітки. Жінка якраз складала в дорожню сумку речі, їжу і як би ненароком запитала: – Дружина що, тебе зовсім там не годує? – Годує, звичайно, – задоволено сказав Олексій, а потім схаменувся. – Яка дружина? Ти про що? – Ну твоя, інша дружина, – єхидно сказала Світлана. – Що ти таке говориш? – округлив очі чоловік. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом видала дружина. – Що знаєш?! – Олексій здивовано дивився на Світлану, нічого не розуміючи

Світлана з Олексієм одружилися рано навіть за мірками минулого століття. Хлопець тільки з служби повернувся, 20 років! А Світлані вже майже двадцять п’ять. Заміж час, ось тільки гідного кандидата на шляху ніяк не траплялося.

А тут Олексій. Молодий, вродливий, в ансамблі співає, танцює чудово. Світлана також ще ого-го, ось у них і закрутилося. А коли дівчина завагітніла, Олексій, як порядний чоловік, повів її до ЗАГСу.

Ні, жили вони непогано. Навіть, можна сказати, добре. Донька народилася розумницею та красунею. Обидва працювали. А ось чи кохали одне одного? Напевно, таки так. А може, це була вже прихильність або зобов’язання перед дитиною, яка любила маму і душі не чула в таті.

З другим чомусь тягти не стали, і як тільки Настя трохи підросла, у неї народився братик.

Стомленій після важкої вагітності Світлані малюка чомусь довго не приносили.

– З дитиною все гаразд? Схвильовано питала вона акушерку.

– Заспокойтеся, матусю, лікар все прийде та розкаже!

Загалом, із пологового будинку Світлану з Денисом виписали лише за місяць. У хлопчика виявився цілий букет недуг, які, як заявили спеціалісти, залишаться на все життя.

– Ми з всім справимося! – заспокоював дружину Олексій.

Почалися суворі будні. Денис до того ж виявився дуже неспокійною дитиною. Він мало спав, постійно плакав і без кінця нездужав. До малюка прив’язувалися найдрібніші недуги. Самостійно почав ходити лише до двох років, говорити ще пізніше. Про те, що Денис почне вчитися у звичайній школі, не було й мови.

Світлана із сином не вилазили з лікарень, на реабілітацію дитини були потрібні чималі кошти. І тоді сім’я прийняла рішення – Олексій їде на заробітки, щоб заробити грошей, з Настею, якщо Денис знову занедужає, залишаються батьки Світланини.

На заробітках Олексій відчув, що начебто потрапив на свободу. Йому там навіть дихалося легше. Він справно допомагав сім’ї, гроші справді творили чудеса. Світлана з сином могли дозволити дорогі процедури, а одного разу всією родиною поїхали відпочити на південь. Хлопчику ставало легше, але тільки, на жаль, недовго. Він все також часто і довго нездужав, не навчився контактувати з іншими дітьми, а Світлана зовсім зациклилася на дитині.

Все звалилося раптово. Один телефонний дзвінок зруйнував її маленький, але такий стійкий сімейний світ.

– Може, ви відпустите Олексія назовсім, адже я знаю, як він мається з вами і з вашою дитиною, – навіть не представилася незнайомка.

– Ви хто? І навіщо мені це кажете? – Світлана спочатку розгубилася, не розуміючи, про що йдеться.

– Як хто? Я – дружина вашого чоловіка. Розумію, що це звучить абсурдно, але так воно й є.

Потім жінка повідомила, що, виявляється, Олексій давно живе на дві родини. Другу він завів, на заробітках. Спільних дітей у них немає, і взагалі вони й не потрібні, раптом такий же народиться.

Світлана мовчала, осмислюючи новину, а «дружина» продовжувала трактувати, що Олексій вже давно її, Світлану, не любить, повертається до неї тільки через дитину.

– Так, він хороший батько і завжди вам допомагатиме. Але для цього не обов’язково повертатися до вашого міста. Можна знайти хорошу постійну роботу і в нас, а гроші надсилати переказом. До того ж ви старші за Олексія. У вас вже й спільних інтересів немає, так, звичка і прихильність. Загалом, подумайте над моїми словами, – і кинула трубку.

Світлана розгублено подивилася в кімнату, де грав конструктором її ненаглядний, слабенький, але такий улюблений Денис. Незабаром зі школи мала прийти Настя. Олексія теж не було вдома – пішов допомогти брату розібратися з машиною, що ніяк не заводилася.

Перший порив – зателефонувати чоловікові та почати з’ясовувати стосунки, Світлана залишила. Не зараз. Потім. Коли час настане. І взагалі, мало що могла наговорити якась негідниця? Може, нічого немає? А це вона від заздрощів щось наплела.

Проте, на автопілоті виконуючи домашні справи, Світлана аналізувала поведінку чоловіка, коли він приїжджає додому. Так, у них все розладналося в інтимному сенсі, але вона це списувала на свою втому. Чоловік, навіть коли приїжджає з заробітків, намагається весь час, посилаючись на якісь невідкладні справи, піти з дому. Так, він залишається з Денисом, але тільки в тому випадку, якщо Світлана його про це просить.

Що ж, він справді втомився від такого життя. Взагалі дивно, що не пішов одразу після народження нездужої дитини.

– Все-таки, напевно, це правда, – вирішила Світлана, – все, що сказала та жінка, так і є.

Через два дні Олексій має їхати. Світлана поводилася як завжди. Збирала чоловіка в дорогу, готувала речі, їжу і як би ненароком запитала:

– Дружина-то що, тебе зовсім не годує?

– Годує, звичайно, – Олексій схаменувся. – Яка дружина? Ти?

– Не старайся, ти чудово знаєш, про кого мова. І я тебе не засуджую. Якщо ти хочеш піти від нас, так і скажи, тримати не буду. Можеш залишатися там зовсім. Звідки знаю? Так «дружина» твоя мені про це сказала.

Вибачатися та виправдовуватися Олексій не став. Зізнався, що з Любою познайомився випадково, думав, що це буде швидкоплинна інтрижка, але, виявилося, затягло його інше сімейне життя.

– Яке інше? Спокійне, без нездужої дитини?

– Ну, ти сама все розумієш? – Олексій опустив голову.

Потім він таки поїхав. Світлана чекала, що чоловік зателефонує та заявить, що залишається на заробітках та розлучається з нею. Проте Олексій повернувся, причому заявив, що більше на роботу не поїде.

– Годі, всіх грошей не заробиш. Я вам вдома потрібніший. Брат давно себе в автосервіс кличе. Ще якийсь підробіток знайду. Проживемо.

Начебто Світлана і щаслива, що чоловік одумався. Ось тільки вона бачить, що йому вдома, з ними погано, і зрозуміти не може: навіщо він повернувся? Обовязок? Совість?

Наскільки його вистачить, хто знає? Адже недарма ж говориться: «Одного разу зрадив – зрадить не раз, Одного разу обманув – обмане і двічі …»

Світлана чекає, коли настане момент істини, ось вже другий рік чекає.