Сергій раптово занедужав. Дружина Наталя повела його в лікарню. Чоловіка одразу поклали. Наталя дуже переживала. Їй хотілося залишитися з ним, але вдома чекали діти й робота… Вранці до Наталі раптом зайшов сусід Дмитро. – Привіт, Сергій вдома? – запитав він. Наталя, не стрималася й заплакала. – У лікарні він, – сказала жінка. – А що ти хотів? – Та ось дриль йому приніс, – розгублено сказав сусід. – Як же ж так? Чи можу я чимось вам допомогти? – Не знаю… – сказала Наталка. Їй би й хотілося якоїсь допомоги. Але от чим може допомогти сусід? І тут Дмитро сказав несподіване
Сергій був чоловіком добрим, товариським.
У нього завжди було багато друзів, і всім він намагався допомогти, підтримати, виручити у скрутну хвилину.
Тому його й любили, тому з ним ніколи й не сварилися.
Сусід по дачі в селі встановлює паркан – Сергій тут як тут.
– Допомога потрібна?
– Ой, Сергію, потрібна… А можеш ще пилку свою взяти, моя зовсім вже погана?
– Та нема питань.
І ось весь день Сергій порається на чужій ділянці, намагаючись допомогти сусідові.
А наступного дня йому дзвонить друг дитинства.
– Сергію, мені ніяково просити, але не міг би ти мені пʼять тисяч позичити? Стільки грошей витратив, син народився. Не розрахував я витрати.
– Син? Так це ж чудово! Я не позичу, я подарую! Повинен же ж я подарунок якийсь зробити в такий важливий день?!
На роботі на Сергія теж всі могли покластися. Він і може підмінити, якщо що, і з роботою допомогти. Та й назад підвезти колегу по роботі додому йому не важко. Все одно в один бік їхати, подумаєш, невеликий гак зробить.
І тільки дружина Наталя не була рада тому, що її чоловік такий добрий і щедрий.
– Користуються вони тобою, Сергію. Не можна бути настільки безвідмовним!
– Та що ти, Наталко! Людям треба допомагати! Доброта – вона ж довкола нас! І я зроблю добру справу, і мені приємно думати, що хтось також комусь допоможе. Кругообіг добра виходить.
– Дивно, – хмикала Наталка. – Коли ти ремонт у квартирі робив, щось я не бачила у нас купу помічників на порозі.
– Так я ж його у відпустці робив, всі на роботі! Та й сам я чудово справлявся. А між іншим сусід перфоратор позичив. Доброта? Доброта!
– Ну так, а потім узяв у тебе дриль і досі не повернув, – бурчала Наталка.
– Так він мені не потрібен зараз. А йому, можливо, знадобиться. Не спеціально ж її забирати?
Наталка тільки головою хитала. Вона вже звикла до того, що Сергій на вихідних вічно зайнятий.
То допомагає комусь, то виходить підробити, то їде бозна куди, бо когось треба відвезти.
І добре б, він ще гроші брав!
Так ні, завжди відмовляється.
Каже, на щирій допомозі заробляти не можна. Віддячити можна тільки допомогою у відповідь, коли вона потрібна буде.
Але сам Сергій допомоги не просив. Чи то не вмів, чи незручно йому було.
От Наталя й сварилася, не бачила вона від його друзів такої ж віддачі.
Та й не вірила, що хтось і справді підтримає її чоловіка у скрутну хвилину. Друзі – вони ж такі. Сьогодні є, завтра нема. То навіщо постійно намагатися їм догодити?
Сам же ж Сергій щиро вірив у те, що говорив. Він вважав, що тільки так можна зробити світ кращим. Надавати допомогу, коли вона потрібна, не просячи нічого за це.
Бо ж якщо кожен зробить добру справу, рахуй, що й день прожитий не дарма.
А тут раптом у Сергія якось здоров’я погіршилося. Спочатку температура почала підніматися, потім слабкість з’явилася.
А коли він не зміг без зупинки зайти на третій поверх, Наталя все ж повела його у лікарню.
І там його одразу поклали. Все дуже серйозно. Звернулися вони пізно, бо ж Сергій не звик скаржитися.
І доки Наталка сама не помітила проблему, він нічого не говорив. Коротше кажучи – запустив…
Коли лікар сказав, що справи погані, у Наталки аж ноги підкосилися. Вона не уявляла життя без свого чоловіка.
У них двоє дітлахів, яких треба ростити. Вони мають квартиру в кредиті. Та й Наталчина зарплата вдвічі менша, аніж у Сергія.
Але все це нісенітниці. І дітей можна виховати, і гроші знайти, і змінити роботу.
А ось як жити без коханого чоловіка, який завжди приходив їй на допомогу, який намагався зробити її життя кращим?
Як прокидатись і знати, що ніхто не приготує сніданок, ніхто не розсмішить зранку?
Наталка вважала це вкрай несправедливим.
Чому Сергій? Чому той, хто був завжди дуже добрим і чуйним? Чому ті, хто нічого доброго не несуть у цей світ, живуть собі спокійнісінько, а її коханий зараз у лікарні?!
Наталці хотілося залишитися з ним, вона дуже переживала поїхати з лікарні. Раптом це був останній раз, коли вона бачила Сергія?
Але робити не було чого. Вдома чекали діти-школярі, та й роботу ніхто не скасовував. Довелося повертатися і вдавати, що все гаразд.
А вранці до Наталі раптом зайшов сусід Дмитро.
– Привіт, Сергій вдома? – запитав він.
Наталя, не стрималася й заплакала.
– У лікарні він. Все дуже недобре. А ти що хотів?
– Та ось дриль йому приніс, – розгублено сказав сусід. – Як же ж так? Чи можу я чимось вам допомогти?
– Не знаю… – сказала Наталка.
Їй би й хотілося якоїсь допомоги, та ось тільки чим може допомогти сусід?
І тут він сказав несподіване.
– Слухай, а в мене в лікарні лікар знайомий, давай я йому подзвоню! Раптом, зможу щось дізнатися чи зробити?
– Справді?! Ой, дякую, Дмитре, – Наталя була вражена.
Буває ж таке.
– Та облиш ти! Сергій – такий хороший мужик, стільки разів мене виручав! Мушу ж я якось йому віддячити!
У сусіда і справді були зв’язки в лікарні, і за станом Сергія став спостерігати сам голова відділення, пообіцявши взяти все на контроль.
А тут і з роботи Сергія Наталі зателефонували. Він не вийшов на роботу, а написати забув.
А потім йому зовсім недобре стало.
Наталка розповіла, що трапилося. І що зараз йому поки що дуже недобре.
А через пів години їй на картку… Прийшли гроші!
Від колег Сергія.
Мовляв, їй зараз будуть потрібні гроші, все ж таки й на процедури багато потрібно буде, та й важко їй буде поки що без зарплати чоловіка.
Наталці справді гроші були потрібні. Тому вона зателефонувала начальнику Сергія, який зробив збір, і подякувала йому особисто.
– Та облиш! Це найменше, що ми могли зробити – подбати про тебе та дітей Сергія, поки він у лікарні лежить. Бо ж він нас усіх не раз виручав.
Наталка аж розплакалася. Так приємно було дізнатися, що вона має підтримку.
І їй стало дуже соромно за те, що вона завжди казала Сергію, що він слабохарактерний, і всі на ньому їздять. Ні, він просто дуже добрий. І, схоже, його теорія про доброту і справді працює!
Так, він сам ніколи не просить допомоги, але тут йому навіть і не довелося просити. Всі ті, кому він колись допомагав, дізнавшись про його проблему, самі прийшли на допомогу!
А невдовзі й друг дитинства Сергія якось дізнався, що той у лікарні. І він подзвонив Наталці, запропонувавши, якщо що, дітей до нього привозити.
– Якщо треба буде в лікарню або ще кудись поїхати, ти хлопців до мене привози. З моїми гратимуться. Не соромся.
– Дякую, – з усмішкою відповіла Наталка.
І навіть на душі якось легше стало…
Звісно, Сергій видужав. Така хороша людина не могла просто так раптово залишити цей світ.
Бо ж залишилося ще багато людей, кому може стати в нагоді його допомога.
І коли йому стало краще, Наталка розповіла чоловікові про те, як допомогли їй його друзі.
– Ти пробач мені, що я свого часу дурниці говорила. Хороші в тебе друзі, і вони готові прийти на виручку у скрутну хвилину. Якби не вони, мені було б складніше впоратися. Та й тобі вони допомогли…
– А я й не сумнівався, – усміхнувся Сергій. – Я знав, що добро повертається. І що за добрі справи треба не грошима платити, а такими ж добрими справами.
…Сергія з лікарні зустрічали купа людей. Хтось зголосився підвезти його машиною з комфортом, хтось просто прийшов підтримати.
Хтось трохи пізніше приніс готову смачну їжу, бажаючи пригостити друга.
Наталя була вдячна кожному із цих людей.
А ще вона подумала про те, що було б з нею, якби вона була на місці Сергія. Її подруги так само дбали б про неї? Чи все ж таки вирішили б не втручатися?
Наталя згадала, як за тиждень до того, як Сергій потрапив до лікарні, вона відмовилася посидіти з дітьми подруги.
Сказала, що не може, але самій просто ліньки було. Вона тоді дуже втомилася на роботі і бути ще й у ролі няньки їй зовсім не хотілося.
А кілька місяців тому вона відмовилася допомогти іншій подрузі поклеїти шпалери.
Сергій тоді запитав, чому вона не погодилася, а Наталка тільки посміхнулася у відповідь:
– Витрачати свої вихідні на чужий ремонт? Ні, вже вибач! Це ти здатний усім бігти на виручку, а я не така!
…А зараз, дивлячись на всіх цих людей, Наталка подумала, що настав їй час у собі щось змінювати.
Тепер вона знала, що добро повертається. Головне, щоб допомога була щирою і від усього серця…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.