Я мовчала за ті міхи картоплі Оксані і батькам її чоловіка. За все я мовчала, але коли свекруха почала ховати від нас яйця, бо все складала доні в місто, це вже мене заділо. То мої діти собі не мають права того яйця посмажити? Ми так важко з Іваном працюємо, а всі лаври Оксані перепадають. Свекруха, правда, нічого мені за ті яйця не відповіла. Вона ж думала я не знаю, що кури нормально в нас несуться. Я і Івану пожалілася. – Хай тільки Оксана в нас з’явиться, я їй все вискажу
Я мовчала за все: картоплю міхами, моркву, зелень, але коли дійшла черга до яєць домашніх, не стрималася і висказала все Олені Дмитрівні.
То як гарувати, то я з Іваном, а як, “малинки” їсти, то все доні і її сім’ї.
Я знаю, що так є в житті, і ніколи, як то кажуть, я не стану для свекрухи дочкою. Я цього і не хочу, бо в мене є мама, яка мене привела на світ, а мама мого чоловіка для мене просто Олена Дмитрівна.
Я відразу ж після весілля пішла в невістки. Іван мій тракторист і комбайнер. Працює все життя руками на городі.
Його сестра як вийшла заміж, то стала великою пані. В Оксани дочка і більше діток вони не хочуть, бо мріють жити для себе.
Ми ж з Іваном привели на світ трьох і всі хлопці.
Я працюю в школі прибиральницею, бо ніякої освіти після школи не отримала. Я з багатодітної сім’ї і батьки не сильно нами цікавилися.
Але я не боюсь жодної роботи.
Всі грядки на мені, як і будинок та діти. Важко, але як інакше в селі жити?
Але дивує мене те, що Оксані без нічого перепадає і картопля на зиму і морква і навіть готовий кріп з петрушкою порізаний і заморожений.
Оксана приїжджає в село лише для того, щоб відпочити з дочкою. Працювати вона руками не любить, а свекруха сильно й не наполягає, бо є я, яка всю чорну роботу зробить.
Я мовчала за ті міхи картоплі і Оксані, і батькам її чоловіка. За все я мовчала, але коли свекруха почала ховати від нас яйця, бо все складала Оксані в місто, це вже мене заділо.
То мої діти собі не мають права того яйця посмажити? Ми так важко з Іваном працюємо, а всі лаври Оксані перепадають.
Свекруха, правда, нічого мені за ті яйця не відповіла. Вона ж думала я не знаю, що кури нормально в нас несуться. Я і Івану за ті яйця пожалілася.
– Хай тільки Оксана в нас з’явиться, я їй все вискажу.
З мамою, саме собою, Іван також розмову мав. Допомогло, бо яйця від нас вже не ховає…
А ви б промовчали в такому випадку?