Я пішла на сувенірний ринок, подивитись, що там є. І ось вирішила магнітики купити рідним. Коли помітила, що гаманця нема
Відколи почалась війна я ще жодного разу не була на відпочинку. Ще й так склалося, що не витримав складного періоду мій шлюб. Чоловік сидів вдома весь час, ми почали сваритись, врешті я пішла. Повернулась до батьків, а тоді поринула з головою в роботу.
І ось нещодавно приїхала моя сестра Ліна зі своїм хлопцем Антоном. Вони живуть у Києві, і хотіли відпочити. Колись ми з сестрою були дуже близькі, та згодом наші шляхи розійшлися. Я побралась, сестра поїхала. Максимум ми зідзвонювались раз на місяць та бачились на свята в батьків.
Та зараз я тішилась, що сестра поруч. Думала вона мене підтримає, допоможе розрив пережити. Натомість Ліна постійно спілкувалась зі своїм Антоном, навіть не цікавилась, як я. А тоді розповіла, що вони в гори збираються на відпочинок до Яремчі.
– Хочеш, їдь з нами, розвієшся!
– Та я буду зайва, заважатиму вам!
– Чого це? Не вигадуй.
Насправді я дуже хотіла поїхати, тому й погодилась. Тож ми вирушили. Оселились в гарному готелі, колись мені його подруга рекомендувала. На знак подяки я в перший день повела Ліну з Антоном в гарний ресторан, за все заплатила. Ми дуже добре посиділи, ще й на басейн на вечір пішли. А наступного дня вирішили піти на славнозвісний сувенірний ринок.
Я ходила рядами і роздивлялась все. А тоді побачила симпатичні глиняні магніти і Карпатські чаї. Вирішила придбати кілька мамі та іншим родичам. Та коли зазирнула в сумку – побачила, що гаманця немає. В мене його витягли шахраї. Я страшенно засмутилась, адже в гаманці були всі банківські картки, водійські права. А ще готівка, котру я зняла на відпочинок. Я знайшла сестру і все їй розповіла.
– Я куплю мамі магнітик і чай, не переймайся.
Після прогулянки я заблокувала всі картки, аби ніхто не зняв мої гроші. Думала, що сестра не залишить мене в біді. Ми планували поїхати на Буковель розважатися, та коли я прийшла до номера Ліни, побачила, що їх там нема. Подзвонила сестрі:
– А ви де?
– Поїхали на Буковель!
– А чого мене не взяли?
– А що ти тут без грошей робитимеш? Тут все дуже дорого.
Я нічого не відповіла. Мовчки пішла гуляти містом, на Прут вирушила. Ліну побачила вже наступного дня.
– Як ви могли мене залишити?
– Слухай, в нас немає грошей ще на одну людину, вибач. Подзвони комусь, може тобі вишлють.
Було так неприємно, ви не уявляєте. Я подзвонила подрузі. Вона вислала гроші сестрі на картку. Я зняла і відразу ж додому поїхала, сама автобусом. Вважаю, що Ліна показала своє лице. Як вона могла розважатись, знаючи, що я сама в номері? Хіба це нормально? Більше з нею в мене немає бажання спілкуватися.
Вдома я все розповіла мамі. Вона, звичайно, насварила Ліну. А та такі дурниці почала городити.
– Вона просто заздрить, бо в мене Антон такий добрий хлопець, а її шлюб розпався.
Після цього я остаточно збагнула, що рідні – це не ті, в кого одна кров. А ви як гадаєте?