Леся поверталася додому з відпочинку. Її чоловік Микола так жодного разу їй і не написав. На вокзалі Лесю ніхто не зустрів… Вдома було темно, вечері не було, а в квартирі був безлад. – Мабуть, Микола весь цей час був у своєї матусі, – подумала жінка. Леся дістала другу валізу, й почала збирати туди речі. За цим заняттям і застав її чоловік, коли повернувся додому. – Повернулася? – запитав він, ставши в дверях. – А я на тебе й не чекав! Нагулялася? Леся раптом аж засміялася від почутого. – Не хвилюйся, я ненадовго, – сказала вона. – Що це значить?! – насупився Микола. І тут його осяяло
– Микольцю, ну як же ж так? Ми ж цей відпочинок давно планували
Леся мало не плакала. Вона весь рік мріяла про цю відпустку, вони гроші так довго збирали, вже навіть тур вибрали.
– Ну що ж я можу зробити? Мама заслабла, треба залишитися вдома. Потім якось зʼїздимо, – буркнув чоловік.
– Коли, потім? Я розумію, якби в тебе маму в лікарню поклали або вона злягла. Так у неї ж нічого серйозного!
– У неї вчора температура висока була! Вона швидку викликала, – обурився Микола.
– Температура була не дуже велика, і знизилася, як тільки вона випила пігулки. Микольцю, це гарячі путівки! Якщо ми сьогодні їх не купимо, більше не знайдемо такої пропозиції.
– Знаєш, що? Мене нервує твоя самозакоханість! Я сказав, що ми нікуди не їдемо. Мамі може стати гірше! – обурено заявив чоловік.
– Взагалі-то у неї ще й дочка є, – сказала Леся. – Вона не може за мамою доглянути?
– Ти ж знаєш, що Ганна зайнята. Досить це обговорювати, я сказав, що поїдемо наступного разу. І взагалі, посидимо в цю відпустку вдома. До того ж я пообіцяв мамі допомогти з ремонтом. І ти теж допоможеш.
Микола вийшов з кімнати, ніби кажучи, що розмова закінчена.
А Леся все ж таки розплакалася…
Мало того, що вона працює на роботі, яка їй не подобається, аби тільки гроші в сім’ю приносити, так у неї ще й відпустку забирають.
Вона терпіла, все переробляла, зустрічалася з невдоволеним начальством.
І все це вона змогла витерпіти тільки завдяки думкам про тепле море й жарке сонце.
Леся хотіла піти на іншу роботу, але Микола не дозволив.
Бо ж на цій вона й справді добре заробляє. Вони машину он змінили, ремонт зробили.
А зарплата Миколи вічно на забаганки його мами йде! То їй щось полагодити треба, то купити.
Але цього мало!
Напевно, це вона наполягла, щоб відпустку відмінили. Звикла вона, що всі навколо неї танцюють. Хоча, як усі? Синочок її улюблений!
Донька, сестра Миколи, давно зрозуміла, що з мамою краще зайвий раз не зв’язуватися.
Тому Микола її й не просить за мамою подивитися. А ось йому простіше дружині відмовити, аніж матері…
Море і сонце все далі віддалялися від Лесі. Вона уявила, як всю відпустку буде не на пляжі лежати, а клеїти шпалери в жаркій квартирі свекрухи, і зрозуміла, що вона цього просто не витримає.
Їй просто необхідно відпочити.
Тому через пів години Леся підійшла до свого чоловіка і досить спокійно заявила:
– Я їду відпочивати. З тобою, чи без тебе.
– Що?! Ти зовсім вже?!
– Це ти зовсім вже! Я про цю відпустку мріяла. Чекала на неї, як на найкраще, що зі мною може статися цього року.
А ти вирішив мене залишити без моїх мрій. Значить так, якщо ти так переживаєш за маму, то залишайся! А я їду.
– І з ким ти поїдеш? – запитав Микола.
– Одна.
Він єхидно посміхнувся, а потім почав ходити колами по кухні.
– Знаю я, навіщо ти їдеш! Курортного роману захотілося? Пригод у житті не вистачає?!
Леся мовчала. Переживала, що зараз скаже щось зайве, бо на язиці крутилося різне…
– Мовчиш? А це тому що я правий!
– Якщо ти мені не довіряєш, то поїхали разом, – крізь зуби процідила Леся.
– Я маму не залишу, – мало не по складах відповів чоловік.
– Ну і не залишай…
З цими словами Леся вийшла з кухні. Її брала образа і злість.
Мало того, що чоловік вибирає завжди маму, а не її, так він ще й звинувачує її не зрозуміло в чому!
А вона жодного разу не давала приводу сумніватися в ній.
І все, що Леся очікувала від цього відпочинку – це спокій й умиротворення.
І ніякі курортні романи сюди не входили. Микола ж думав, що Леся його просто лякає…
…Наступного ранку вона ще раз запитала, їде чоловік чи ні.
Микола одразу огризнувся, сказав, що вона недолуга, якщо з першого разу не розуміє.
А вже після обіду Леся повернулася додому із квитком у руці.
Микола влаштував сварку. Велику. Так вони ще жодного разу не сварилися.
Леся запропонувала купити і йому тур, сподівалася, що він передумає.
Але, мабуть, він пішов на принцип.
Хоча, Леся так і не зрозуміла, у чому сенс цього, якщо у мами сьогодні навіть температури не було.
Насамкінець, коли вона їхала на вокзал, Микола сказав дружині, що вона може й не повертатися, бо така дружина йому не потрібна!
В поїзд Леся сідала зі сльозами на очах, на той момент ще не розуміючи, що ця відпустка стане найкращим рішенням у її житті…
…Коли вона добралася приїхала, то одразу відволіклася від своїх проблем.
Її зустріло тепле море, сонце, смачна їжа й комфортний номер готелю.
Першого ж вечора Леся написала Миколі. Сказала, що доїхала добре, що тут чудово, і що їй шкода, що його немає поряд.
Але Микола їй не відповів…
І тоді Леся вирішила, що не стане йому більше писати. Схоче, сам поцікавиться, як у неї справи.
Але, мабуть, чоловік вирішив, що мовчанкою, це він так «віддячує» їй за те, що його не послухалася.
Леся переживала. Щоправда, тільки один день. А потім її захопив відпочинок, Леся й не підозрювала, як класно відпочивати одній.
Якби вони поїхали з Миколою, він завжди був би усім незадоволений. А ще вони навряд чи кудись би сходили, окрім басейну й кафе.
Леся ж побувала на кількох екскурсіях, погуляла містом. І багато купалася.
А ще вона багато думала. Осмислювала своє життя. Коли в душі оселився спокій, все якось стало на свої місця.
Вона працює на нелюбій їй роботі, і не тому, що не може знайти щось краще, а тому, що її чоловік переживає втратити ті гроші, що вона заробляє.
Але проблема в тому, що вона навіть радості від цих грошей не відчуває, бо ж на що вони витрачатимуть їх, вирішує Микола.
Вона й на цю поїздку його дуже довго вмовляла. І вона ж збирала гроші, він ні копійки не вклав!
А ще Леся живе із чоловіком, який її не цінує. Скоріше він нею користується. Вона дуже зручна. Майже не сперечається, гроші приносить у дім, прибирає й готує.
А ще Леся добре виглядає. На відміну від того ж Миколи. Який часто бавиться пінним, і від цього до двадцяти восьми років у нього вже є животик.
А свекруха? Хіба вона вдячна Лесі за те, що та їй допомагає?
Ні, вона вважає, що це цілком і повністю заслуги її синочка, а Леся тут взагалі ні до чого.
Леся навіть не могла згадати хоч один раз, коли б свекруха сказала їй спасибі.
Зараз, насолоджуючись смачним коктейлем на березі моря, Леся почала замислюватися – а навіщо їй, власне, це все?
Що вона отримує від цієї роботи, від цього шлюбу? Неповагу і вічні нерви.
То навіщо вона все це терпить?!
Леся думала, що через те, що любить Миколу.
Але, схоже, вона сама себе переконала. Мовляв, треба зберігати сім’ю, йти на поступки, намагатися догодити чоловікові.
І ось тільки зараз, далеко від нього, вона зрозуміла, що… Навіть не сумує!
І з острахом чекає того дня, коли треба буде повертатися додому.
Микола так жодного разу й не написав. А Леся вирішила, що це й добре.
Простіше буде піти…
Звичайно, що на вокзалі її ніхто не зустрів. І вдома було темно, не була приготована вечеря, у квартирі був безлад.
Очевидно, Микола весь цей час був у матусі.
Леся навіть не стала розбирати валізу.
Просто дістала другу, й почала туди збирати решту речей.
За цим і застав її чоловік, повернувшись додому.
Щоправда, він не зрозумів, чим вона займається. Думав, що вона якраз таки розкладає одяг на місце.
– Повернулася? – запитав він, ставши в дверях. – А я на тебе й не чекав. Мабуть, нагулялася і думаєш, що можеш поводитись, як нічого й не було?
Ні, люба, так не буде! Тобі ще доведеться просити пробачити тебе!
Леся раптом аж засміялася від почутого.
Як добре, що Микола полегшує їй завдання. Вона думала, що їй буде складно піти з цього дому, де вона прожила три роки.
Але ні – їй дуже хотілося звідси втекти!
– Не хвилюйся, я ненадовго. Тільки речі зберу, – спокійно відповіла Леся.
– Що це значить?! – раптом насупився Микола.
А потім його наче осяяла геніальна ідея.
– А-а-а, знайшла собі все-таки пройдисвіта якогось!
– Ні, – закриваючи валізу, відповіла Леся. – Нікого я не знайшла. Точніше, я знайшла себе. Я йду, Микольцю. Заяву на розлучення подам згодом.
– Ні! Це я тебе виставляю! – вигукнув він.
– Та будь ласка, – знизала Леся плечима. – Як тобі буде зручно…
…Вона поїхала на свою квартиру, яка мала до шлюбу. Микола все вмовляв її продати це житло, щоб об’єднатися і купити квартиру побільше.
Але Леся, як відчувала, і не погодилася. І зараз була цьому дуже рада!
І знову Микола думав, що дружина просто лякає його.
А через кілька днів, коли Леся й справді подала на розлучення, він наче отямився.
Став їй дзвонити, вмовляв поговорити.
Та ось тільки все було вирішено!
І Леся розпочала нове життя.
Вона розлучилася з чоловіком, звільнилася з нелюбої роботи. І… Полюбила себе!
Бо ж життя пролітає повз, коли намагаєшся комусь догодити, при цьому забуваючи про найголовнішу людину в своєму житті.
Про себе.