Алла та Руслан приїхали в гості до батьків чоловіка. Тетяна Вікторівна накрила стіл, родина посиділа за чашкою чаю та приємними розмовами. – Мамо, ми ж не просто так приїхали, – сказав Руслан, згадавши про причину свого візиту. – В сенсі? – не зрозуміла Тетяна Вікторівна. Раптом, Руслан подивився на дружину, і злегка кивнув їй головою. Алла почала щось швидко шукати у своїй сумці, і за секунду дістала з сумки великий конверт, вручила його свекрусі. – Що це? – не зрозуміла жінка. Тетяна Вікторівна відкрила конверт, заглянула в середину і ахнула від побаченого
– Дядько Петро з сім’єю зупиняться у нас не кілька днів, – сказав Руслан дружині. – Розумію, що ти не дуже будеш цьому рада, але я вже обіцяв матері.
– Просто після покупки нами квартири всій твоїй рідні стало потрібним обов’язково сюди приїжджати і в нас зупинятися, – бурчала Алла. – Ніхто не говорить проти батьків та найближчих. Але купа двоюрідних сестер і тітоньок вже втомила.
Це було правдою, і Руслану було нічим заперечити. Рік тому вони взяли в іпотеку квартиру і тепер сплачували борги. Але після оформлення кредиту грошей на ремонт не залишалося, і батьки Руслана запропонували свою допомогу.
– Нема чого гроші на вітер викидати, батько може зробити вам розведення електрики, покласти ламінат і плитку, – говорила синові та невістці Тетяна Вікторівна. – Він же все життя займається ремонтами та виготовленням меблів, тож проблем не буде.
– Ми самі пам’ятаємо себе в молодості, – погоджувався із дружиною Михайло. – Грошей було мало, а хотілося від життя отримати більше. Тож ми обов’язково допоможемо не лише працею, а й фінансами.
Алла тоді ще сумнівалася, чи це хороша ідея – приймати таку допомогу з боку родичів. Тільки Руслан вважав, що ображати їх не потрібно, і така підтримка зараз не буде зайвою.
– Самі ми не потягнемо сплатити всі ремонтні роботи, до того ж батько точно зробить все добре, на совість, – умовляв дружину чоловік.
– Не знаю, а раптом твої батьки якось на нас ображатимуться, якщо ми спробуємо свої правила диктувати? – сумнівалася Алла. – Просто мені хотілося б все зробити на власний смак.
– У декор батько точно лізти не буде, що скажемо, те й зробить, – заспокоював Руслан.
У результаті ремонт зробили, грошима та особистою працею дійсно батьки сильно допомогли. Не встигло подружжя своєму ремонту натішитися, як понеслися нескінченні запити від родичів. Всім масово потрібно вирішити важливі справи у Києві і при цьому здавалося нормальним зупинятися саме у Руслана та Алли.
– Нічого страшного, – бурчала Тетяна Вікторівна Вікторівна у відповідь на зауваження сина. – У вас квартира велика та затишна, багато в чому завдяки нашій допомозі, тож можна і родичів прийняти.
Масовість цих прийомів вже втомила і самого Руслана, тому він не міг нічого вимагати від дружини. Нещодавно вони проводили його двоюрідну сестру з чоловіком та двома дітьми додому. До цього у подружжя тиждень прожив двоюрідний брат Руслана з дружиною та маленьким сином. Тепер у гості норовив приїхати нікому не відомий дядько Петро із родиною. Спочатку вони мали пробути в гостях три дні, зрештою залишилися на тиждень і почали збиратися лише після відвертих натяків Алли.
– Я сподіваюся, у вас закінчилися родичі, які вважають за потрібне відвідати нас? – не витримала вона випровадивши за поріг рідню. – Я не встигаю за всіма прибирати і їсти готувати, бо потік відпочиваючих здається нескінченним.
Руслану теж здавалося, що останнім часом до них навідалися всі бажаючі. Але за кілька тижнів мати поставила перед фактом про швидкий приїзд своєї двоюрідної сестри з доньками.
– Тітка Тамара везе дочок вступати до інституту, і вони зупиняться у вас, – говорила Тетяна Вікторівна.
– Але ж у нас свої плани, і взагалі, гості вже втомили, – чесно зізнавався Руслан.
– Ти вже міркуєш словами дружини, а так поводитись не добре, до того ж я їм обіцяла, – невдоволено бурчала Тетяна Вікторівна.
Алла була не в собі після розповіді чоловіка про чергову порцію родичів з іншого міста. Вона навіть хотіла влаштувати свекрусі сварку по телефону, але лише завдяки вмовлянням чоловіка стрималася. Єдиною надією для себе вона бачила швидкоплинність візиту та тактовність рідні, хоча ідею розмови зі свекрухою Алла не залишала.
– Тетяна розповідала, яку ви квартиру відхопили завдяки їхній допомозі, – нишпорила поглядом по приміщенню Тамара. – Воно й зрозуміло, батьків треба цінувати та на руках носити.
– У сенсі «відхопили» і що означає завдяки комусь? – не розуміла Алла. – Це наша з Русланом квартира, іпотеку за неї платити доведеться ще довго, зате власний кут є.
– Та гаразд тобі, мені сестра все розповіла, – посміхалася гостя. – Молодь зараз невдячна, у мене ось теж дві такі живуть під боком.
Після такої неприємної сцени у Алли остаточно здали нерви, і вона влаштувала розбирання зі свекрухою.
– А що такого я сказала? – не розуміла Тетяна Вікторівна. – Без нас ви і справді жили б у спартанських умовах невідомо, скільки часу.
– Нічого, справилися б із проблемою, – відповіла Алла. – Саме тому ви вважаєте себе господинею у нашій квартирі і постійно намагаєтесь прилаштувати своїх родичів?
– Давай міркувати без емоцій, офіційно ми не власники цієї квартири, але зробили великий внесок у її ремонт та оформлення, – міркувала Тетяна Вікторівна. – І родичам я тільки правду говорю, нічого ж не вигадую з неіснуючого.
У Алли здали нерви і вона почала чоловіка налаштовувати на вирішення питання радикальним методом. Тільки Руслану не хотілося ображати батьків, він намагався мирним шляхом вирішити усі проблеми.
– Я просто поговорю з батьком і попрошу їх вже заспокоїтися, – казав чоловік. – Звичайно, мати перегнула, тільки ми теж не повинні піддаватися емоціям та ображати батьків, вони ж нам хочуть добра.
Поки Алла шукала докази правоти своєї версії, свекруха сама їй мимоволі допомагала. На цей раз Тетяна Вікторівна намагалася прилаштувати до сина та невістки на три дні свою подругу, яка приїжджала у Київ з чоловіком. Руслан спробував відмовитися від такої участі матінки, отримав догану і дав волю емоціям.
– Ти маєш рацію, ми йдемо в банк, і якщо отримаємо схвалення, відразу їдемо до батьків, – говорив він у серцях дружині.
Споживчий кредит подружжю дали без проблем з огляду на хорошу кредитну історію. Вони взяли суму, витрачену батьками на їх ремонт: для придбання меблів, матеріалів та з розрахунком оплати роботи батька.
– Це що за новини? – здивовано плескала віями Тетяна Вікторівна. – Ми у вас грошей не просили.
– Ми самі вирішили віддати вам усі ваші витрати на ремонт, оскільки зараз маємо таку можливість, – обманув Руслан, приховуючи інформацію про новий кредит. – Так буде правильно, бо на вас гроші з неба не падають та й взагалі.
– Ми вам вдячні за допомогу, ви підтримали нас у складний момент, тепер ми можемо компенсувати вам витрати, – підтримувала чоловіка Алла.
Тетяна Вікторівна намагалася відмовитися від грошей, тільки син із невісткою конверт залишили і швиденько вирішили піти.
– Я так розумію, це відкуп, бо когось зачепили мої слова про нашу участь у ремонті вашої квартири? – здогадалася вона.
– Ви можете сприймати це як хочете, а ми все вирішили, просимо вас закрити цю тему, – намагалася зберігати спокій Алла.
Але Тетяну вже було не зупинити, і вона наголосила на причетності невістки до неприємної історії з цими грошима. Тільки Руслан на бік дружини встав і сказав матері, що відмовиться від спілкування у разі подібної поведінки надалі. Довелося батькам упокоритися, тільки віддані гроші вони витрачати не збиралися.
– Ось надумають наші дачу чи машину купити, а тут ми зі своєю допомогою якраз і знадобимося, – говорила Тетяна Вікторівна чоловікові.
– Ти, правда, думаєш, що після цієї пригоди вони від нас приймуть допомогу? – сумнівався Михайло.
– Я мати, мені краще знати, як до сина достукатися, – самовпевнено міркувала Тетяна Вікторівна.
Алла достеменно знала, що більше ніякої допомоги від родичів вони з чоловіком не приймуть, щоб вона боком не вийшла. Руслан більше за рідню не заступався, бачачи витівки своєї матері, цілком і повністю визнавав правоту дружини.