Віра сиділа на кухні і щось роздивлялася в ноутбуці. – Хто це? – до неї підійшов Руслан, обійняв дівчину, і уважно подивився на фото на екрані. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. – Ні, вона зовсім не у моєму смаку, – хмикнув чоловік. – Пробач, але…Якби вона підійшла до мене познайомиться, я б поспішив піти. Раптом, Віра різко підвелася і вийшла з кімнати. – Кохана, ти чого? – гукнув їй в слід чоловік. Але Руслан навіть уявити не міг, що так образило Віру
– Хто це? – Руслан обійняв свою дівчину, уважно розглядаючи фото на екрані ноутбука. – Твоя родичка? Ви чимось схожі.
– Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. Від простого, короткого слова залежало все їхнє подальше життя.
– Ні, вона зовсім не у моєму смаку, – чоловік хмикнув. – Пробач, але вона… як би сказати? Недостатньо жіночна? Занадто сіра? Сподіваюся, ти мене зрозуміла.
– Не особливо, якщо чесно. Що означає надто сіра?
Віра намагалася посміхатися, але це погано виходило. Ні, вона, звичайно, не чекала захоплених коментарів сторонній дівчині від нареченого, але й подібна заява була неприємною. Тим більше, що він вказав на їхню схожість.
– Вона ніяка. Повз таких пройдеш і навіть не помітиш, розумієш? – терпляче пояснював Руслан. Він відчував, що для дівчини дуже важливо знати його думку. – Ні грама косметики. Хвостик незрозуміло кольору на голові, явні проблеми з фігурою, руки в кишенях. Сірі штани, футболка на пару розмірів більша, ніж треба. А найголовніше – натягнута посмішка. Вона сама собі не подобається, а про те, щоб сподобається іншим, тут навіть не йдеться. Якби вона підійшла до мене познайомиться, я б поспішив піти.
– Ти не правий, – Віра закрила кришку ноутбука, рухи у дівчини були смикані. – Вона себе дуже любить, саме тому дозволяє собі ходити в тому, що зручно. Що стосується волосся … Так, банальне русяве, але що в цьому такого? Не всім на цьому світі блондинками бути. Вам, чоловікам, тільки ефектну зовнішність подавай, багатий внутрішній світ вас не цікавить.
– Віра, ти чого? – Чоловік був вкрай здивований такою різкою відповіддю. – Ти спитала, я відповів. Такі дівчата мені справді не подобаються, що тут такого? Хіба так складно трохи стежити за собою? Купувати одяг за розміром та нормальних кольорів? Приділити півгодини на макіяж? Красиво вкласти волосся? Сама подумай, ти ж витрачаєш на все це свій час! Чому вона не може?
– Знаєш, мабуть, ми закриємо цю тему. Поки не посварилися.
Дівчина різко підвелася і вийшла з кімнати. Настрій був зіпсований. Хоча… Чого вона хотіла? Адже спочатку знала, що Руслан насамперед дивиться на гарну картинку, а потім вже на все інше. Але було прикро. Дуже прикро. Він її навіть не впізнав…
***
Це була проста суперечка, яку Віра, на жаль, програла. От і довелося дівчині, невдоволено морщачи носик, залазити в вельми коротеньке плаття. Хоча треба визнати, плаття вигідно підкреслювало всі її переваги, при цьому було дуже пристойно на вигляд.
Далі довелося погодитися нанести косметику, яка змінила Віру майже до невпізнанності. У дзеркалі відбивалася примхлива принцеска, а не “свій хлопець” як раніше.
– Чогось не вистачає, – задумливо простягла найкраща подруга дівчини, яка за сумісництвом була переможницею суперечки. – Точно! Все знімай, підемо тобі волосся фарбувати!
– Що? Ну вже ні!
– Так! Не треба було сперечатися, адже знала, що шансів виграти в тебе менше десяти відсотків.
Віра ображено надула губи, але заперечення проковтнула. Так, сама винна! Знала ж, яка багата фантазія у Юлі! Але псувати волосся так не хотілося.
– Ідемо в салон, – буркнула дівчина. – Нехай професіонал цим займається.
І ось наступного ранку Віру було не впізнати. Крихка блондинка з приголомшливими блакитними очима, у короткій білій сукні, на високих підборах, прямувала у бік найпопулярнішого кафе їхнього міста. Дівчину проводжали захопленими поглядами чоловіки та злісними – жінки.
Самій Вірі в такому вигляді було дуже некомфортно. Сукня здавалася аж занадто короткою, обтягуючою. Пасма волосся вперто лізли в очі, досить важкі сережки відтягували мочки вушок. Туфлі натирали. А найгірше – їй постійно доводилося посміхатися і вдавати, що жодних проблем немає.
У такому вигляді ходити дівчині належало тиждень. Причому щодня вона мала відвідувати місця з великою кількістю людей, чи то кафе, ресторан, театр чи виставка. Звичайно, Юля складала їй компанію, адже покинути подругу під сотнями захоплених поглядів їй не дозволяла совість.
– У понеділок я викину цю сукню, – не припиняючи посміхатися, прошепотіла Віра. – І туфлі також!
– Ех ти, не розумна, – Юля лише розсміялася у відповідь. – Тобі так личить це вбрання, ти навіть не уявляєш! Така красуня швидко собі пару знайде, от побачиш! А то з твоїм звичайним зовнішнім виглядом та поведінкою ти ще довго будеш собі пристойного чоловіка шукати.
– Зате я точно знатиму, що мене полюбили не за зовнішність, а за душу.
І тут на обрії з’явився Руслан. Галантний кавалер, що вигідно відрізнявся від більшості чоловіків в оточенні дівчини. Він так гарно залицявся, говорив компліменти, дарував квіти… Віра розтанула і благополучно забула, що віділений суперечкою тиждень закінчився.
– Ти впевнена, що вона тобі потрібна? – стурбовано цікавилася Юля, дивлячись як подруга вибирає п’яту за рахунком сукню. – Це не твоє. Ти любиш вільний одяг, що не обмежує руху, кросівки, а не туфлі. Нелюбиш вставати раніше і робити макіяж… Чи довго ти витримаєш у такому темпі?
– Звикну, – легковажно відповіла Віра. – Я, можна сказати, перший раз у житті закохалася! І я готова піти на деякі поступки.
– Дивись, не пошкодуй.
Юля вже й сама була не рада, що затіяла весь цей фарс із суперечкою. Вона дуже добре знала подругу і розуміла, що тільки перша хвиля почуттів спаде, Віру буде обтяжувати обраний образ. І добре б, якщо Руслан спокійно поставився до її звичайного вигляду, але ж цього не буде…
***************************
– Віра, правда, що з тобою таке? – чоловік підійшов до нареченої, що байдуже дивиться у вікно. – Що ти так образилася через просте фото?
– Це я. На фото – я, – дівчина ухвалила рішення. Вона реально втомилася від спідниць, підборів, укладок … Причепуритися раз на тиждень – це одне, але ходити так щодня вона більше не хоче. – Розумієш? Це мене ти назвав сірою та непоказною. Заради тебе я була готова змінитись! Але й завжди бути лялькою барбі я не хочу! Варто мені одягти джинси, ти відразу незадоволений. Про спортивні штани і говорити нема чого! Я втомилася! Я навіть вдома розслабитись не можу! Тож вирішуй сам, чи приймеш ти мене такою, якою я була і буду надалі чи ні.
Чоловік мовчав, і це мовчання сказало Вірі набагато більше, ніж будь-які слова. Така дівчина Руслана не влаштовує, йому важливіше красива картинка.
– Ти така гарна, чому ти хочеш знову стати сірою? Хіба тебе не радують захоплені погляди? Навіщо щось міняти? Як можна втомитися бути привабливою?
– Зрозуміло, – сухо сказала Віра. – Я зберу речі і ввечері поїду. Передумаєш – дай знати.
Важко. Прикро. Її вистачило лише на три місяці. Права була Юля, ламати себе під іншу людину безглуздо.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.