Віра поверталася додому з роботи. – Потрібно швидко дістатися додому, нагодувати кота, переодягнутися, привести себе в порядок, і бігти на побачення до Славка, – думала дорогою жінка. За роздумами Віра не помітила, як дісталася до свого будинку. Вона підійшла до підʼїзду. Раптом в далечині, біля кута будинку вона помітила силует, що стояв у тіні. – А це ще що? – захвилювалася вона і почала квапливо шукати ключі в своїй сумці. Несподівано цей силует почав наближатися до жінки. Віра придивилася до нього і заціпеніла від побаченого
— Після того, як я тебе залишу, у мене за кілька днів новий варіант з’явиться. А ось чи знайдеш ти когось – велике питання! – Євген буквально ледве стримувався від роздутої зарозумілості, дивлячись, як його «без п’яти хвилин дружина» бігає по квартирі, збираючи речі, на ходу закидаючи їх у величезну сумку, що стоїть посеред коридору.
Його розрахунок був простий: образити дівчину, роздмухати невпевненість у собі і переконати залишитися поряд з ним. Схема працювала безвідмовно вже півтора року і не давала збоїв. Щоразу, коли Віра наважувалася заперечити чоловіку, Євген у фарбах розписував, як погано їй буде одній, і як чудово він житиме без неї, насолоджуючись довгоочікуваною свободою. Переживання втратити єдині стосунки міцно утримував дівчину поряд.
Однак цього разу щось пішло не так. Євген все зробив, щоб придумати найгірші причини, які чекають на дівчину коли він покине її, але Віра його не слухала.
– Кота сьогодні забрати не зможу, подруга переноску позичила. Через тиждень забіжу, годуй щодня і не забувай міняти лоток! – здавалося, Віра навіть не чула того, що говорив хлопець до цього.
— Чого це раптом? Це твій кіт! Підеш – я її спеціально біля найближчого смітника залишу. – Остання спроба також виявилася невдалою, оскільки Віра затрималася всього на мить, кинувши:
— Не посмієш, ти не здатен виконати бодай одну свою обіцянку.
Більше до тієї квартири Віра не повернулася. Свого кота вона справді за кілька днів знайшла у підворітні неподалік будинку, де жила раніше. Виявилося, одну свою обіцянку Євген все ж таки виконав.
Починати нове життя з чистого листа було набагато простіше, ніж Віра могла уявити. Вона швидко знайшла нову орендовану квартиру і поринула в роботу, щоб швидше і легше пережити розлучення.
Треба ж, а вона ж заміж збиралася за цю людину! Весілля запланували, навіть обручки купили. Обручку, до речі, хлопець просить повернути, як і всі ті нечисленні подарунки, що встиг подарувати.
— Віра, я за тебе така рада! Нарешті, ти звільнилася від цього вантажу! – найкраща подруга не приховувала своєї радості, бо давно зрозуміла, що такий чоловік не пара Вірі.
– Я теж рада. Але все одно страшно. А раптом він правий? Раптом я так ніколи і не зможу знайти когось краще! Або я взагалі не зможу знайти нікого?
— Віро, не неси нісенітниці! Слухай, а давай посперечаємось! Ти зараз у кафе підходиш до першого ж хлопця, який опиниться на самоті. Познайомишся та запросиш на побачення.
– Ти що таке говориш? Я цього точно не зроблю!
– Ясно. Так і скажи, що злякала!
Подібні провокації працювали з Вірою безвідмовно. Вже за півгодини подруга вибрала об’єкт і підштовхнула Віру ліктем у бік, надаючи рішучості. Об’єктом виявився симпатичний хлопець, що самотньо потягував каву, сидячи біля вікна.
– Доброго дня! Я програла суперечку, тому повинна підійти до першого ж чоловіка, що попався, познайомитися і запросити на побачення! Я Віра, до речі! – сказала дівчина на одному подиху, очікуючи, що хлопець, у кращому разі, встане та піде.
– Куди підемо? У мене сьогодні вечір вільний, пропоную в кіно сходити. Говорять, непогані фільми крутять! – чоловік швидко прийняв умови гри.
— І вас не турбує те, як я до вас підійшла?
– Ні. Ви ж чесно зізналися, що зробили це через суперечку. Не можу дозволити, щоби ви її програли. Я Славко. Дуже приємно познайомитись!
Молодий чоловік виявився дуже приємним співрозмовником. Віра не помітила, як минув час до початку сеансу, під час якого хлопець постійно відволікався від перегляду, щось розповідаючи та пояснюючи дівчині.
Після кіно Славко провів дівчину додому і навіть попросив номер телефону. Наступного дня він написав із ранку і запропонував зустрітися увечері. Віра, яка до цього була у відносинах лише раз, не могла повірити, що все може відбуватися настільки легко. Здавалося, що ось-ось вона прокинеться або новий знайомий виявиться якимось гумористом, а все їхнє знайомство — жартом, що затягнувся.
Проте новий знайомий не планував зникати. Навпаки, він, здавалося, був дуже радий, що того вечора Віра підійшла саме до нього. Відносини поступово ставали все серйознішими і незабаром дівчині випала можливість перевірити, наскільки щирим був новий знайомий.
Повертаючись із роботи, вона сильно поспішала. Потрібно було встигнути забігти додому, нагодувати котика, переодягнутися на побачення. Віра не помітила, як на всій швидкості буквально налетіла на колишнього хлопця, що стояв у тіні будинку. Здавалося, він стояв тут з однією метою – підстерегти дівчину і не дати пройти далі.
– Які люди!! А чого не заходиш? Кота свого не забрала? Чи все, мене кинула, і кота туди ж? Ну як особисте життя? Вже вирішила, як і коли назад повертатимешся? Зверни увагу, у мене щільний графік, мені треба знайти для тебе хвилинку в ньому. Між Марією із сусіднього під’їзду та Дариною з роботи! – Віра не відразу зрозуміла, що колишній вже добряче «веселий» і з кожним словом розходиться все сильніше, починаючи сваритися і злитися на неї.
— Євгене, йди додому, я не маю часу з тобою розмовляти. – Віра намагалася вигадати, як швидко проскочити повз.
— Нема часу?.. Чим же ти зайнята?
Вона запізнилася в кіно і вже хотіла повернутися на роботу, щоб зателефонувати до Славка з робочого телефону, оскільки мобільний не подавав ознак життя.
Однак порятунок прийшов несподівано. Буквально посеред чергової тиради про те, як Віра зіпсувала його найкращі роки, Євген несподівано виявився відсторонений чиєюсь сильною рукою. Виявилося, що Славко, не додзвонившись до неї, пішов зустрічати дівчину з роботи і почув, як якийсь не зовсім нормальний товариш вичитує її та ображає. Витримати таке ставлення до своєї дівчини він не зміг, тому просто вирішив провчити зухвальця.
Поки Євген приходив в себе і сипав образами на рятівника, що з’явився нізвідки, Славко провів дівчину додому, по дорозі сказавши:
— Я довго думав про те, яка подія могла статися у твоєму житті, щоб ти пішла на суперечку знайомитись з хлопцем у кафе. А тепер бачу – після такого я б більше теж нічого не боявся!
Віра посміхнулася. Вона зрозуміла, що рішення зробити щось на суперечку було правильним.