Аліса йшла по дорозі задумлива. Дівчина навіть не помітила, що біля неї пригальмувала якась машина. Там було двоє хлопців. – Чого це ти пішки йдеш? – запитав один з них. – Машина зламалася? Допомога потрібна? – Потрібна, – сказала Аліса. – До міста підвезіть, будь ласка. – Сідай, звісно, – сказав чоловік. – Мене, до речі, Андрій звуть. А позаду – мій друг Євген. Аліса сіла в машину. Їхали мовчки. Аліса все перевіряла телефон, сподіваючись побачити повідомлення від свого коханого Ігоря. Але його не було… Її підвезли прямо додому. Аліса відкрила двері своїм ключем. Дівчина зайшла в квартиру. Вона пройшла на кухню і вражено стала на порозі від побаченого
– Набридла ти вже зі своїми сварками! Іди охолонь, – Ігор зупинив машину і подивився на дівчину.
Мовляв, чого сидиш, відчиняй двері і йди звідси.
Аліса, здивовано дивилася на нареченого, не розуміючи, серйозно він, чи просто жартує.
– Я цілком серйозно говорю, виходь з машини, далі я тебе не повезу. Знайшла привід для сварок! Бачите, я з колишньою дружиною переписуюся.
– Зараз десята година вечора, і ми на якійсь трасі. До міста біля п’ятдесяти кілометрів. І ти хочеш, щоб я вийшла з машини? Ти зараз серйозно?
– Цілком. Треба ж тебе провчити надто нахабна ти стала, отримавши обручку. Думаєш, я вже повністю твій? Так ось, люба моя – ні! – бачачи, що дівчина не збирається виконувати його вимоги, Ігор сам вийшов з машини, обійшов її і відкрив пасажирські двері. – Виходь! Чи тобі допомогти? Наступного разу знатимеш, як тут сварки через дрібниці влаштовувати.
Аліса, повільно вийшла з машини, все ще не вірячи, що це відбувається всерйоз.
Вона думала, що ось-ось Ігор розсміється і скаже, що він невдало пожартував. Але ж ні!
Хлопець мовчки сів назад у машину, завів двигун і різко рушив з місця, залишаючи дівчину одну на темній порожній дорозі…
Надворі було досить прохолодно, а в Аліси тільки тоненька кофтинка.
З речей тільки сумочка, в якій сиротливо лежали телефон і ключі від квартири.
Зв’язку тут не було, тож і подзвонити нікому Аліса не могла. Та якби й би можна було… А що далі? Пояснити, де вона, дівчина все одно не могла.
Через десять хвилин Аліса вже змерзла. Їй не залишалося нічого, окрім як іти по дорозі, сподіваючись добратися до міста.
Чому Ігор так розізлився? Вона просто запитала, хто йому пише!
Бо ж він завжди відволікався від дороги на телефон! Але ж так не можна! Тут стільки поворотів, випадкових машин, які мчать із величезною швидкістю! Вона не збиралася влаштовувати жодних сцен ревнощів або чогось такого.
Ну ось чому вона не промовчала, га? Бачила ж, що Ігор не в настрої. У нього якісь проблеми на роботі, та й у родині негаразди. Треба було сидіти в телефоні і намагатися не зважати на його поведінку за кермом. А тепер…
Одне Аліса знала точно. Як тільки вона добереться до квартири, то покладе каблучку на стіл, збере свої речі і поїде до батьків. Жити з людиною, яка ось так просто може залишити її на дорозі, вона не збирається.
Хіба це не показник подальшого до неї ставлення? Якщо він за будь-якої сварки так поводитиметься… Навіщо потрібен такий шлюб?
Повністю занурена у свої думки, дівчина навіть не помітила, що поряд з нею пригальмувала машина.
У ній сиділо двоє хлопців.
– Чого це ти пішки йдеш? Машина десь зламалася? Та не бійся ти! – розсміявся один із чоловіків. – Просто дуже цікаво, що ти тут робиш одна. Та й одягнена зовсім не за погодою. Допомога потрібна?
– Потрібна, – схлипнула Аліса. – До міста підвезіть, будь ласка.
– Сідай, звісно. Ось тільки розкажи, що сталося. Мене, до речі, Андрій звуть. А позаду мій друг Євген. Не переживай, ми просто хочемо допомогти.
Аліса сіла в машину, міцно тримаючи сумочку. Чоловіки мовчали. Тиха ненав’язлива музика, приємне тепло… І ось Аліса наважилася заговорити.
– Мене Аліса, звуть, – тихо почала дівчина. – Я з хлопцем посварилася, точніше, з нареченим. Хоча ні, не так. Я ні з ким не сварилася! Просто нареченому щось зайшло, і він висадив мене з машини. Прямо на порожній дорозі! Далеко від міста! І це все через просте питання з ким він переписується. Я його ні в чому не звинувачувала, я не влаштовувала ніяких сварок. А він…
Аліса не витримала і розплакалася. Тільки зараз, до неї дійшло, що саме наробив Ігор. Він хотів її провчити? Так чому не повернувся хвилин через п’ять-десять? Вона щонайменше пів години йшла по дорозі!
– У сенсі? Він просто зупинився, висадив тебе з машини й поїхав? – Андрій був вражений. – Хіба це нормальний вчинок?
– Ага, – Аліса закрила обличчя руками. – Просто зупинився і вийшов. Сказав, що це мені буде уроком.
– Ну, він і… – чоловік явно хотів сказати щось недобре, але стримався. – Сподіваюся, ти кинеш його? З такою людиною не можна будувати сім’ю.
– Саме це я й збираюся зробити, як тільки потраплю додому. Одразу ж зберу всі свої речі, залишу тільки каблучку. І заблокую його номер! А ще й родичам розповім справжню причину того, чому весілля не відбудеться.
Подивимося, як він виправдовуватиметься перед своєю матір’ю, яка спить і бачить мене його дружиною!
Побачивши здивовані погляди своїх рятівників, Аліса скромно пояснила:
– Наші мами просто подружки. Тітка Таня мене просто обожнює. Але я чесно це не використовую! Я навіть жодного разу на Ігоря їй не поскаржилася, хоч було за що!
– Ну, нічого, головне. Тепер усю правду не приховуй, хай йому матуся влаштує! – посміхнувся Євген. – А ти що заміж за нього тільки через дружбу ваших матерів зібралася? Дай вгадаю, ви знайомі з дитинства, один садок, одна школа?
– Не зовсім. Ігор уже був одружений, тільки недовго. Після розлучення він заявив, що весь цей час любив тільки мене. А я вуха розвісила.
– Любиш його?
– Люблю, – з важким зітханням визнала Аліса. – Але пробачити йому сьогодні не зможу. Як уявлю, що зі мною могло статися…
– Як думаєш, він спокійно поставиться до твого рішення про розлучення? Чи сварку влаштує?
Аліса замислилась. Вони вже ледь були не розбіглися через необґрунтовану ревнощі з боку Ігоря. Того разу він мало не на колінах благав залишитися, не давав збирати речі…
– Уявлення не маю. З одного боку, він повинен розуміти, що такого відношення я терпіти не буду, але з іншого… До весілля залишилося всього два тижні, Ігор покликав на свято купу людей, навіть свого начальника запросив. Скасування весілля буде погано для його репутації, – дівчина задумалася.
Картина вимальовувалася не райдужна. А раптом Ігор їй просто заборонить і не дасть піти? І зрештою вмовить дати йому ще один шанс?
– А давай ми допоможемо, – чоловіки перезирнулися. – Заодно пояснимо хлопцеві, що дівчат одних вночі не залишають. Ти збиратимеш речі, а ми будемо говорити. Га?
– Чому ви мені допомагаєте? – підозріло примружилася Аліса.
– Ну в мене наприклад сестра твого віку, – похмуро відповів Андрій. – Як уявлю, що вона могла опинитися на твоєму місці…
Далі їхали мовчки. Аліса постійно перевіряла телефон, все ж таки сподіваючись побачити від хлопця повідомлення. Щось на кшталт «куди ти поділася, я повернувся, а тебе нема». Не дочекалася…
У вікнах їхньої орендованої квартири було світло, було чути музику. Дівчина з тугою зрозуміла, що Ігорю абсолютно все одно, де вона і що з нею трапилося.
– Ти все вирішила правильно. Навіть не думай давати йому другий шанс! Наступного разу справа може закінчитися куди сумніше.
Аліса відкрила двері своїм ключем. Дівчина зайшла в квартиру і раптом почула гучний сміх і якісь жіночі і чоловічі голоси.
Вона пройшла на кухню і вражено стала на порозі від побаченого.
Хлопець вдома був не один. Кілька його друзів і якісь дівчата сміялися на кухні.
– О, а як ти так швидко добралася?! – щиро здивувався Ігор. – Я на тебе до ранку чекав. Що, урок засвоєно, так? Тепер все буде добре?
– Зараз урок буде у тебе, – сказав Андрій, безцеремонно заходячи в квартиру. – Як дівчат на дорозі залишати. Ходи, Алісо, збирай речі, а ми з твоїм другом поговоримо…
…Весілля, звісно, не відбулося. Аліса описала, що їй довелося пережити матері та її подрузі.
Тітка Таня була розгнівана. Судячи з її примруженого погляду, Ігорю тепер мало бути несолодко…
…Аліса ж знайшла своє щастя. Якось поступово вони з Андрієм почали зустрічатися. Він виявився добрим і надійним чоловіком. І все у них вже йде до весілля.