Жартуєш? Мій Вітя? Ти точно про нього кажеш? У нього взимку снігу не випросити, а тут, – засміялася у відповідь жінка. – Ні, він теж не купував нічого, навіть брехати не буду.
– Бабуся з дідусем тобі передали, – гордо вимовив Олег і з важливим виглядом простяг дочці велику шоколадку, яка коштувала не менше 150 гривень.
Галина здивовано подивилася на чоловіка. Вперше за п’ять років свекри передали щось для онуки, і це не могло не шокувати невістки.
Галина була одружена з Олегом близько семи років. При першому ж знайомстві з майбутніми родичами вона зрозуміла, що придбала у рідню жмотів.
У будинку свекрухи панувала суцільна економія, що сягала часом повного абсурду.
Лариса Дмитрівна купувала в будинок лише найдешевші продукти, смажила на найгіршому маргарині та заправляла салати виключно низькосортним майонезом.
Всі страви жінки були несмачними, прісними, і їсти їх було суцільною тортурою.
Чи варто було говорити, що онука за всі п’ять років жодного разу не отримала подарунка від бабусі та дідуся.
– З чого вони вирішили побалувати Дашу? – недовірливо подивившись на чоловіка, спитала Галина.
– Хіба бабуся з дідусем не можуть зробити своїй онуці подарунок? – Відповів питанням на запитання Олег.
– Можуть, ось тільки не твої, – Галина задумливо подивилася на чоловіка. – Що ж таке сталося, що вони раптом передумали?
– Звідки я знаю. Напевно, просто захотіли зробити їй приємне, – знизав плечима Олег і відвів очі убік.
Саме з цієї поведінки Галина зробила висновок, що чоловік їй просто бреше.
– У мене є відчуття, що ти обманюєш мене, – схрестила руки на грудях жінка.
– З якою метою мені це робити? – награно посміхнувся Олег. – Точніше, яка вигода?
– Щоб вигородити своїх жадібних батьків! – впевнено заявила Галина.
– Навіщо? – скривився чоловік.
– Тому що мої батьки постійно балують онуку, а твої завжди кажуть, що не мають грошей! – аргументувала свої слова жінка. – А якщо щось і дарують їй, то це або прострочене, або куплено з максимальною знижкою.
– Ні, даремно ти так думаєш. Мені все одно, – намагаючись не показати, що він нервує, Олег заперечливо похитав головою.
Галина спідлоба подивилася на збентеженого чоловіка. Сумнівів не залишалося – він брехав.
Наступного дня чоловік знову приніс дочці солодкий подарунок від бабусі та дідуся.
Цього разу він простяг дівчинці два великі шоколадні яйця. Їхню суму Галина швидко прикинула і важко зітхнула.
– Хочеш сказати, що ти знову був у свекра у гостях? – недовірливо посміхнулася жінка.
– Так, мама попросила заїхати, щоб прибити полку, – мимоволі почервонів Олег. – Досить мене вже підозрювати у будь-якій нісенітниці.
Галина нічого не відповіла чоловікові, вирішивши, за першої ж нагоди перевірити його слова.
Олег ще близько тижня приносив від батьків подарунки для доньки, а потім скоротив їхню кількість, і на це Галина теж не могла не звернути уваги.
За два місяці Лариса Дмитрівна запросила сім’ю сина відсвяткувати день народження чоловіка.
Стіл, як і очікувалося, був дуже скромним та несмачним. Родичів свекруха запросила щонайменше, аргументуючи це тим, що годувати всіх поспіль вона не збирається.
Скориставшись моментом, коли чоловік зі свекром пішли надвір курити, Галина звернулася до Лариси Дмитрівни.
– Минулого разу ви передали таку смачну шоколадку для Даші. Чи не підкажіть, де брали? – хитро примружилася жінка.
– Яку шоколадку? – здивовано перепитала свекруха.
– Два місяці тому ви нічого не передавали внучці?
– Ні, я ніколи нічого не передавала. Ти точно щось плутаєш, – заперечила Лариса Дмитрівна. – У нас пенсія маленька. На що я купуватиму? Ні, ні, я нічого не передавала.
– А Віктор Васильович? – бажаючи остаточно розвіяти свої сумніви, спитала Галина.
– Жартуєш? Мій Вітя? Ти точно про нього кажеш? У нього взимку снігу не випросити, а тут, – засміялася у відповідь жінка. – Ні, він теж не купував нічого, навіть брехати не буду.
– Значить, я, справді, переплутала, – зніяковіло посміхнулася Галина, переконавшись у тому, що не дарма підозрювала чоловіка у брехні.
Насилу стримавши тріумфування, жінка відклала розмову з Олегом до повернення додому.
Щойно подружжя приїхало і дочка лягла спати, Галина покликала чоловіка на кухню.
Ремонт кухні
– Лариса Дмитрівна нічого сьогодні не передала внучці? На столі було не густо, – спокійним голосом спитала жінка.
– Ні, сьогодні ні, – розвів руками Олег. – Та й навіщо передавати, якщо Даша сама була там?
– Ой, я зараз тобі розповім щось цікаве! – Галина сіла навпроти чоловіка. – Розмовляла з твоєю мамою. Запитала, де вона шоколад купувала, який передавала онучці. Уяви, а вона сказала, що нічого не передавала. Навіть брехати не стала.
– Вона, мабуть, просто забула, – нервово засовався на місці Олег. – Ти ж знаєш, скільки їй років. З пам’яттю великі проблеми…
– Може, ти вже зізнаєшся? – із викликом запитала жінка.
– Мені нема в чому зізнаватись, – зіщулившись, роздратовано пробубнів чоловік.
– Олеже, закінчуй! – Галина грізно подивилася на чоловіка. – Годі вже брехати! Не доводь до гріха!
Чоловік похмуро опустив голову, зрозумівши, що брехати далі просто вже безглуздо і марно.
– Так, це я купував солодощі для нашої дочки від імені своїх батьків, – тяжко зітхнув Олег. – Ти постійно говорила мені про те, що мати і батько нічого не дарують онучці, а твої треба та не треба презенти їй тягнуть. Мені було ніяково, і я вирішив сам все виправити. Однак ти одразу зрозуміла, що подарунки не від них.
– Звичайно! Тут би й дурний здогадався, – перебила чоловіка Галина.
– Я розумію. Взагалі було безглуздо думати, що ти повіриш у те, що мої батьки раптом стали уважніше ставитися до своєї онучки. Їм на всіх начхати, в тому числі і на себе. Даремно я все це затіяв, – похмуро промовив чоловік.
Жінці раптом стало шкода чоловіка. Вона зрозуміла, що слова про його батьків завдавали Олегові болю.
Нехай у нього були дивні та жадібні батьки, але він був зовсім іншим…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.