Мамо, ви? А чого ви тут? – здивовано питає мене невістка. Я спокійно розкладаю речі, кажу Івану, який мене привіз, щоб теж заходив, а невістці відповідаю: – Ти, Наталко, напевно забула, що це моя квартира. Чого ти дивуєшся? Я додому повернулася. Невістка змінилася в обличчі, але перед моїм гостем не стала влаштовувати сцен. Поки ми з Іваном пили чай, вона кудись пішла, а повернулася з моїм сином, і вони разом вже стали мене вичитувати
– Мамо, ви? А чого ви тут? – здивовано питає мене невістка.
Я спокійно розкладаю речі, кажу Івану, який мене привіз, щоб теж заходив, а невістці відповідаю:
– Ти, Наталко, напевно забула, що це моя квартира. Чого ти дивуєшся? Я додому повернулася.
Невістка змінилася в обличчі, але перед моїм гостем не стала влаштовувати сцен. Поки ми з Іваном пили чай, вона кудись пішла.
Я тим часом, стала розкладати речі в своїй квартирі, і дивитися, що тут змінилося, поки мене не було. А відсутньою я була довгенько, бо рік жила на дачі. І все це з подачі моєї невістки, яка захотіла пожити у мене на квартирі.
У моїй власності є двокімнатна квартира і дача. Квартиру цю ми з чоловіком колись від заводу, на якому працювали, отримали, а дачу потім самі купили. І облаштували її так, що там навіть взимку жити можна.
Відколи я стала вдовою, я люблю робити так: від ранньої весни до пізньої осені я живу на дачі, а холодні зими я переживаю у місті, в своїй зручній затишній квартирі.
Мій єдиний син Дмитро давно одружений. З невісткою Наталкою і сином вони жили то у сватів, то знімали квартиру, бо свого житла у них не було.
Я неодноразово натякала сину, що треба вже щось думати, якщо не заради себе, то хоча б заради сина, який підростає.
Дмитро мене довгий час наче не чув, а кілька років тому заметушився, навіть за кордон почав їздити, щоб збирати гроші на квартиру. Та це виявилося непростим завданням.
Зібрали вони лише на перший внесок, взяли квартиру під виплату, а далі неочікувано закрилися для сина кордони, поїхати зараз і заробити він не може, а ще й треба за оренду тієї квартири, в якій вони живуть, платити.
На дачу я поїхала в квітні минулого року, і все літо провела там. А в вересні захотіла повертатися додому, а тут невістка з сином до мене приїхали, і стали мене просити, щоб я залишилася на цю зиму на дачі.
– Мамо, ми б в твоїй квартирі пожили, і не доведеться нам за оренду чужим людям витрачатися. Швидше зможемо виплатити за нову квартиру. Розумієш? Мамо, погоджуйся, ти б нас дуже виручила, – став просити мене син.
Невістка хоч і мовчала, але я впевнена, що це вона все це придумала.
Мені стало шкода сина, і я погодилася. Вони мені обіцяли, що постійно приїжджатимуть до мене, привозитимуть і продукти, і все необхідне, та за всю зиму навідалися до мене всього кілька разів.
Одного разу дуже засніжило, так, що я навіть в найближчий магазин за хлібом не могла вибратися. Я набрала сина, просила, щоб він приїхав і розчистив сніг, та він не знайшов часу, щоб виконати моє прохання.
Допоміг мені Іван, який є сусідом по дачі. Він має свою велику машину, і час від часу приїжджає на дачу. Іван коли побачив, як мене заблокувала снігова лавина, узяв лопату, і сам все розчистив, чим мені неабияк допоміг.
Відтоді ми з Іваном і стали спілкуватися. Він, як і я, чоловік самотній. Живе з сином і невісткою, а щоб молодим не заважати, теж любить проводити час на дачі.
Син з невісткою були переконані, що я і на цю зиму на дачі залишуся, та я вже в минулому році змогла насолодитися усією цією романтикою, та так, що сама на себе була не схожа.
Син з невісткою мені зовсім не допомагали, і я вирішила, що цю зиму я проведу вдома, у себе в квартирі. Дітей я виганяти не планувала, була впевнена, що ми якось разом помістимося.
Я попросила Івана, щоб він організував мені переїзд. Всі речі я поскладала, дачу гарненько прибрала і зачинила до зими, а сама поїхала додому.
Невістка була настільки ошелешена моєю появою, що прожогом вибігла з квартири. А повернулася ввечері, з моїм сином, і вони мене разом удвох стали переконувати, що я маю ще цю зиму на дачі провести, щоб дати їм можливість відкласти більше грошей.
Та цього разу я була непохитною, і на такий варіант не погодилася.
– Хочете – живіть зі мною, я вас не виганяю, але я буду зимувати тут, вдома, – впевнено заявила я.
Невістка скривилася, син спохмурнів. А ввечері я випадково підслухала їхню розмову:
– У неї кавалер з’явився, якийсь Іван ошивається поруч, то вона через нього сюди приїхала. Дмитре, твоя мама завжди ставила свої інтереси вище за наші, інакше б вона давно нам квартиру свою віддала. Але ні, думає вона лише про себе, і цього разу також. Не здивуюся, якщо вона нам через кілька днів заявить, що заміж виходить, – обурюється невістка ввечері в своїй кімнаті, думаючи, що я їх не чую.
Мені прикро, бо я стала непотрібною у власному домі. Не дарма кажуть, не роби людям добро, бо для тебе злом може обернутися.
А щодо Івана – невістка мені доволі непогану ідею підкинула. Я сама йому натякнула, що може нам би зійтися було непогано, а він зрадів, і відразу пристав до моєї пропозиції.
Так що невістка договорилася, тепер їм точно доведеться з’їжджати, бо я заміж виходжу, і ми з Іваном у мене житимемо. А вони нехай думають, можуть на дачу поїхати пожити. у них машина є, так що на роботу якось доберуться.
А як ви вважаєте, я правильно роблю?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.