– Алло, я слухаю! – Ольга неуважно взяла слухавку. Дзвонив якийсь незнайомий номер. – Ольга Миколаївна? – запитала якась жінка. – Це вас із лікарні турбують. Ваш колишній чоловік Павло Сергійович потрапив до нас. На дорозі сталася пригода. Потрібні його документи. Він сказав подзвонити вам. – Що?! – здивовано перепитала Ольга. – Коли? І чому, власне, він колишній? Павлик – мій чоловік! – Ну, я вже не знаю, ви самі якось розберетеся колишній, чи не колишній… – сказала жінка. – Я виїжджаю, – сказала Ольга і поклала слухавку. Вона приїхала у лікарню і раптом довідалася несподіване. Ользі сказали, що в машині Павло був… Не один! Він був з якоюсь жінкою
– Алло, я слухаю! – Оля неуважно взяла слухавку.
Дзвонив якийсь незнайомий номер.
– Ольга Миколаївна? Це вас із лікарні турбують. Ваш колишній чоловік Павло Сергійович потрапив до нас. На дорозі сталася пригода. Потрібні його медичні документи. Він сказав подзвонити вам. Ви можете привезти папери? – сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці.
– Що?! Коли?! І чому, власне, колишній?! Павлик – мій чоловік! – сказала Ольга одночасно й здивовано і стурбовано.
– Ну, я вже не знаю, ви самі якось розберетеся колишній, чи не колишній… Ви сьогодні зможете привезти документи? – знову запитала жінка.
– Так, звісно, я виїжджаю… – сказала Ольга і, не прощаючись, поклала слухавку.
Вона негайно кинулася до шухляди з документами.
Жінка швидко знайшла медичний поліс чоловіка, якого ще вранці провела у відрядження, машинально зібрала якісь речі, щоб відвезти у лікарню і вийшла з квартири.
На сходовому майданчику Ольга зустрілася з донькою Аліною.
– Мамо, а ти куди? – запитала дівчинка.
– Аліночко, я у справах їду. Обід у холодильнику. Розігрієш собі сама, – жінка вирішила поки не говорити дочці про те, що батько потрапив у лікарню.
– А що за термінові справи? Могла б і нагодувати мене, мені ще на заняття сьогодні, – трохи ображено сказала дівчинка.
– Аліно, ну тобі вже чотирнадцять, сама про себе можеш подбати! Все, ніколи мені, біжу…
Ольга вийшла з під’їзду і раптом подумала, що треба було заздалегідь викликати таксі. Довелося ще хвилин десять стояти біля під’їзду й чекати, коли приїде машина.
Дорогою до лікарні Ольга згадала про те, що медсестра чомусь назвала Павла «колишнім чоловіком».
– Нісенітниця якась… Дивакувата жінка, їй Богу… – сказала вона вголос.
Водій таксі обернувся, але нічого не відповів пасажирці.
Ольга швидко піднялася по сходах, зайшла в лікарню і одразу звернулася до медсестри, щоб дізнатися про стан чоловіка.
Виявилося, що Павлонаступні кілька тижнів мав лежати в лікарняній палаті.
Але це була далеко не найгірша новина, яку Ользі судилося дізнатися того дня…
Ользі сказали, що в машині Павло був не один…
Він був з якоюсь жінкою!
Та жінка, теж була тут у лікарні. Хоча її мали швидко виписати…
Ольга зайшла в палату до Павла, поставила на тумбочку речі, які встигла зібрати вдома. Павло уважно подивився на дружину, яка стояла біля ліжка, але заговорити першим не наважився.
– І куди ж це ти, Павлику, так поспішав посеред робочого дня? – спитала нарешті Ольга з нотками іронії в голосі.
Хоча в душі у жінки вирували неабиякі пристрасті і зараз їй найбільше хотілося плакати.
– Олю, я….
– Одужуй! Чоловік… – зупинила його Ольга і, різко розвернувшись, вийшла з палати.
Вона відкрила двері і майже наскочила в коридорі на якусь жінку. Вона була років на десять молодша за Ольгу. Ольга одразу здогадалася, що це і є коханка Павла і прямує вона до нього в палату…
На мить Ольга зупинилася, і дівчина теж сповільнила крок.
Оля хотіла було сказати їй щось, посваритися, але натомість гордо підняла голову і пройшла повз блондинку.
А та, здавалося, хотіла десь зникнути, аби тільки уникнути зустрічі з жінкою, у якої вона відвела чоловіка…
…Ольга прийшла додому, зібрала речі Павла у валізу.
Якоїсь миті емоції пересилили її, вона сіла на диван і заплакала.
Бувало, що з Павлом вони сварилися, але це були якісь побутові дрібниці… Не було в сім’ї серйозних сварок і розбіжностей. Та й не помічала Ольга того, що чоловік почав їй зраджувати. А може, просто не хотіла помічати?
Розбиратися в цьому в Ольги не було жодного бажання.
За кілька хвилин донька повернеться з занять, і треба якось їй про все розповісти.
Звичайно, можна сказати, що батько втрапив у халепу і зараз якийсь час лежатиме в лікарні. Але Аліна неодмінно попроситься відвідати тата. А бачити чоловіка Ольга справді більше не хотіла. Вона збиралася подати на розлучення…
– Аліно, треба поговорити… – Ольга ввечері зайшла до дочки в кімнату і зважилася завести ненайприємнішу розмову.
– Ти про трійку з історії? Тобі вчителька дзвонила? Мамо, не починай, я все виправлю, просто того дня не підготувалася… – дівчинка вирішила, що розмова піде, як завжди, про шкільну успішність.
– Ні, я не про трійку… Аліно, ти вже доросла і багато чого розумієш. Ми з твоїм батьком незабаром розлучимося, і він житиме окремо.
– Мамо, ти що жартуєш?! – здивовано перепитала дівчинка.
– Ні, Аліно, я не жартую…
– Він уже пішов? Ти його виставила? – знову спитала дівчинка, Ольга помітила, як на її очах блиснули сльози.
– Аліно, я його не виставляла. Він у лікарні. Сьогодні тато потрапив на машині в халепу, і він має іншу жінку.
Аліна заплакала.
– Дочко, я щиро розумію твої почуття, але так буває. Для тебе мало що зміниться, бо ти спілкуватимешся з татом і далі, – Ольга спробувала заспокоїти дочку.
– Я хочу відвідати його, мамо! У якій лікарні він лежить? – запитала Аліна.
– Дочко, я не думаю, що це хороша ідея. Давай почекаємо трохи, батькові треба відновитися. Як тільки йому стане краще, він сам тобі подзвонить.
Наступного дня Ольга поверталася з роботи і ще здалеку помітила, що біля під’їзду походжає свекруха.
– Ольго, ви де ходите? Я і тобі вже дзвонила, і Аліні…
– Здрастуйте, Галино Анатоліївно. Я взагалі-то на роботі була. І на своїй роботі я працюю, а не з чужими мужиками на машинах катаюся, якщо що… – відповіла Ольга свекрусі.
– Олю, ти поспішила з висновками. Я була у Павлика у лікарні. Настя просто його знайома і не більше, а ти все неправильно зрозуміла. Він тебе дуже любить і зараз потребує твоєї підтримки. Я думаю, що тобі треба на роботі взяти відпустку і якийсь час побути в лікарні. Треба виходити мужика! – заголосила Галина Анатоліївна.
– Що мені треба, я сама вирішу. А виходжувати я, як ви сказали, нікого не збираюся. Тим більше, що ваш син має кохану жінку. Ви навіть ім’я її вже знаєте. Так ось до неї і зверніться щодо виходжування. А я подаю на розлучення! – відповіла Ольга і попрямувала у бік дверей у підʼїзд.
– Олю! Та ти що?! Ну яке розлучення? У вас донька підростає. Ти нічого не переплутала?
– Я переплутала?! А, на мою думку, це ви з вашим сином щось переплутали! – відповіла Ольга і зайшла в під’їзд, залишивши розгублену свекруху стояти на вулиці.
Через кілька днів Ольга пішла в магазин. Стоячи в черзі, вона мимоволі прислухалася до розмови двох дівчат, які теж чекали своєї черги на підході до каси.
– Ти не уявляєш, у нас тут таке було! Чоловік на машині з коханкою потрапив у пригоду на дорозі, а потім у лікарню його дружина прийшла. Ми спочатку думали, що вони розлучені, а виявляється ні! – щебетала незнайомка.
– Оце так! І що ж там було? – зацікавлено запитала її співрозмовниця.
– Та ми думали, що дружина влаштує коханці розбірки, а вона нічого. Пішла і більше не з’являється. А ця коханка теж у нас лежить, але все біля мужика цього в палаті чергує.
– Нічого собі! Он як буває!
Ольга уважно подивилась на дівчат. Одну з них вона точно бачила у лікарні. Жінка акуратно поставила кошик із покупками і вийшла з магазину, так і не дочекавшись своєї черги.
Наступного дня Ольга подала на розлучення. Тільки через деякий час після того, що сталося, вона усвідомила, що дійсно не помічала явних змін у поведінці чоловіка. Він постійно їздив у відрядження, його несподівано викликали на роботу на вихідні, а мобільний телефон він поставив на пароль, хоча ніколи раніше так не робив.
Розлучилися швидко. Житло ділити не довелося. Колись ця квартира належала батькові Ольги. Павло ще кілька разів дзвонив, навіть вибачався, але його вибачень і безглуздих пояснень Ольга слухати не хотіла. Тільки залишившись сама вона зрозуміла, як сильно в ньому помилялася. І навіть певною мірою була рада, що все так склалося.
Після розлучення Ольга з колишнім чоловіком ніяк не контактувала. Тільки від дочки вона дізнавалася, що батько має серйозні процедури.
Якось у неї задзвонив телефон. На екрані з’явився номер Павла. Ольга не дуже хотіла брати слухавку, але все-таки взяла себе в руки і відповіла:
– Алло…
– Привіт, Олю, я хотів поговорити з тобою. Мені дуже потрібні гроші… – почав чоловік.
– Які ще гроші?! – ахнула Ольга.
– Ну, пам’ятаєш, ми ж заощаджували, відкладали.
– Ох, точно, пам’ятаю. Пам’ятаю, що половину ти звідти забрав і купив собі машину, на якій катав свою коханку, а потім машина стала непридатна до використання.
– Олю, давай не будемо! Але там залишилася друга половина, мені на процедури потрібно. Така ситуація…
– Другої половини немає, – відповіла Ольга.
– Як нема?!
– А ось так!
– І куди ж цікаво, ти гроші поділа? – обурено перепитав Павло.
– Одяг собі новий купила, і за відпустку заплатила. Влітку з Аліною відпочивати поїдемо, – відповіла Ольга.
– Ти так легко розпоряджаєшся грошима! Ми їх разом збирали, між іншим! – ображено сказав чоловік.
– А я тепер все роблю легко, бо почала любити себе. А, якщо тобі потрібні гроші, то звертайся точно за адресою – до своєї Насті!
Ольга поклала слухавку. Їй було анітрохи не шкода Павла. Вона тепер точно знала, що не зможе пробачити зраду і житиме для себе. І для доньки. А там час покаже…