В квартирі Тетяни пролунав дзвінок. – Привіт. Ви Тетяна? Дружина Сергія? – Так, – коротко відповіла Таня. – А я Олена. – Гостя переступила через поріг. – Я прийшла поговорити з вами з приводу вашого чоловіка. – Проходьте до кімнати. – Тетяна зробила жест. – Я вас давно чекаю.
Її появі Тетяна анітрохи не здивувалася. Навпаки, десь в душі, вона навіть чекала цього візиту.
Фотографію цієї красуні Тетяна якось випадково побачила в мобільнику чоловіка, в той момент, коли він сам показував їй там щось. На питання: “Хто це така? “Чоловік буденно відповів:”Та так, з роботи “. І потім, коли недавно чоловік пізно повернувся з роботи, і став невміло брехати про те, що він був на якомусь там об’єкті і тому пдібне, Тетяна раптом зрозуміла, що він був саме у цієї жінки.
І тепер, коли Таня відкрила їй двері, дівчина оцінливо оглянула фігуру Тетяна, і тільки потім сказала:
– Привіт. Ви Тетяна? Дружина Сергія?
– Так, – коротко відповіла Таня.
– А я Олена. – Гостя переступила через поріг. – Я прийшла поговорити з вами з приводу вашого чоловіка.
– Проходьте до кімнати. – Тетяна зробила жест. – Я вас давно чекаю.
– Мене? – Гостя, яка вже приготувалася йти за господинею, раптом завмерла. – Чекаєте? З якого дива?
– Я бачила ваше фото в телефоні чоловіка. Ви проходьте, проходьте, не бійтеся.
Тетяна пішла в глибину квартири, Олена попрямувала слідом.
У кімнаті Тетяна показала рукою на крісло.
– Сідайте.
Коли Олена невпевнено присіла на краєчок цього крісла, Таня сіла в крісло навпроти.
– Ви прийшли, щоб сказати, що у вас і мого чоловіка з’явилися стосунки? – в лоб запитала Таня.
– Так. – Олена, чомусь, ображено стиснула губки. Напевно, вона була незадоволена тим, що дружина її коханого перехопила ініціативу розмови. – Так, я прийшла саме через це. – В голосі гості явно відчувався виклик. – Ми з вами сучасні люди, і тому я не хочу грати в ігри, у які грали наші батьки. Всі ці сварки перед розлученням, дурні телефонні дзвінки. Я хочу, щоб ваш Сергій … тобто мій вже Сергій, нарешті, зробив остаточний вибір. І все закінчилося. Раз і назавжди.
– Я не зрозуміла. – Таня з подивом дивилася на гостю. – Ви прийшли до мене навіщо? За речами Сергія? Заради Бога, зараз я зберу його валізу, і забирайте. Я теж не хочу ніяких скандалів. Так що, дівчино, заберіть вже до себе мого чоловіка, і все.
Таня встала з крісла, відкрила одну з шаф і витягла величезну валізу на коліщатках. Потім раптом задумалася, обернулася, і знову уважно подивилася на гостю.
– До речі, давно ви зустрічаєтеся?
– Нещодавно, – нервово відповіла Олена. При цьому вона злякано косилася на цей самий чемодан. – Але це нічого не змінює. І … Ви мене не правильно зрозуміли. Я прийшла не за речами Сергія. Речі, я сподіваюся, він сам забере.
– Не за речами? – Таня, чомусь, посміхнулася. Їй було дивно, що ця розмова майже не діє їй на нерви. Вона знову сіла в те ж саме крісло. – Значить, ви прийшли до мене, щоб просто повідомити мені про ваші з ним стосунки? Ви не хочете обтяжувати цим мого чоловіка?
– Так ні ж! – Ще більше занервувала гостя. – Я з’явилася зовсім з іншого приводу. Я хочу … Я прошу вас, поговоріть з Сергієм, нехай вже він зважиться! Нехай він піде від вас до мене!
– А хіба він ще не зважився? – Тетяні стало весело. – Чого ж він тягне?
– Він сказав, що він зважився, але … – голос гості затремтів. – Але він все ще сумнівається. Все чогось чекає. Боїться, що ви засмутитесь. Адже він, вас, як би, зраджує …
– Він боїться? – Таня затрясла головою. – Ні. Запевняю вас, Сергій нічого не боїться. Може, він просто сумнівається в своїх почуттях до вас?
– Ні! – Олена раптом зробила гнівне обличчя. – Просто ви його залякали! Він постійно говорить, що він вас боїться, і тому … – Вона раптом обхопила своїми тонкими пальцями своє чоло і стала терти пальцями віскі. – Позавчора він мені жодного разу не подзвонив. І вчора. Уявляєте, жодного разу! І сьогодні ось вже півдня мовчить …
– Уявляю … – На душі у Тані стало світлішати. – Так ви не будете забирати його речі? – запитала вона з ледь відчутним присмаком глузуванням.
– Які речі? – Олена вже мало не плакала. – Прошу вас, скажіть йому всю правду!
– Яку правду?
– Ну, таку! Що ви його не любите! Що ви його відпускаєте, врешті-решт! Ви ж його не любите, так?
Таня на кілька секунду задумалася, потім захитала головою.
– Ні …
– Ось, я ж йому говорила! Я казала!
– Ні, дівчино, я вам його не віддам … Якщо чесно, я мало не розлюбила його, але … Після вашого візиту … Все не так страшно …
– Що ви таке говорите? – злякалася гостя. – Він же вас зрадив. Завів на стороні коханку. А ви … Ви збираєтеся його і далі терпіти поруч? Такого ось? Ошуканця!
– Як завів коханку, так з нею і розлучився … А ми переживемо … – Тані відразу стало легко, і вона, чомусь, сама повірила своїм словам. – Ходімо, я вас проводжу.
– Куди проводите?
– До дверей, куди ж ще …
Сьогодні Сергій прийшов з роботи вчасно.
Весь вечір Тетяна загадково посміхалася …