Жив у Франції, служив у Французькому іноземному легіоні. Він повернувся, щоб захистити свою землю ціною власного життя
Оніщенко Людмила
Він повернувся в Україну тоді, коли багато хто виїжджав із неї.
Приїхав, щоб захистити ціною власного життя.
СВЯТОСЛАВ СОЙКО, розвідник 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Народився в Ужгороді 24 січня 1990 року. У 2011 році закінчив навчання в Ужгородському національному університеті, на кафедрі політології та державного управління. Святослав любив гори та мав багато друзів у різних країнах. Останні роки жив у Франції, служив у Французькому іноземному легіоні.
Та після повномасштабного вторгнення відразу ж повернувся в Україну й пішов на війну добровольцем.
«26 лютого він повернувся з-за кордону, в той час, коли всі бігли в іншу сторону. Кажу йому: Святослав, для чого ти це зробив? А він каже: я не можу інакше, це наш останній, третій, шанс зберегти Україну. Перший у 2004-му, другий у 2014-му році і це наш останній шанс: якщо ми не зробимо, то не будемо вільними. Казав: мам, я вірю, що Україна буде процвітаючою. Він був повний надії і сил працювати на благо України», – говорить мама Ольга.
Друзі та знайомі згадують Святослава як мрійника та вірного друга, побратими – як безстрашного воїна, котрий не раз виконував ризиковані завдання. Наприклад, у березні він разом зі своєю групою взяв у полон російського підполковника кошеля олександра. котрий був на прямому зв’язку з командуючим 58-ї армії рф. Тому одразу після взяття кошеля в полон росіяни кинулися його визволяти. Зокрема, задля цього підняли авіацію, що завдала вогневого удару по наших штурмовиках. Однак ніхто внаслідок ворожого вогню не постраждав, полоненого доставили в безпечне місце.
Тоді Святославу не судилося загинути. Та 24 березня 2022 року під час виконання бойового завдання його життя обірвалося…
На похованні сина батько Андрій скаже: «Щоб не було соромно жити, як офіцер запасу, у 2014-му році, я пішов у 57 років воювати. Тепер мої діти. Кажуть: тату, тепер наша черга, ми боротимемось за Україну – за квітучу, сильну, міцну, красиву незалежну Україну! Якщо не ми – тоді хто?».
Разом із братом на фронт пішов і його брат Андрій. Тепер він бореться з ворогом за двох.
“Святослав завжди любив гори, лижі, подорожі. Мав багато планів. Перед початком війни записався дошколи високогірного скелелазіння. Як же важко було. Але я знаю своїх синів – вони не могли ховатись від війни”, – говорить матуся Ольга.
Навічно 32-річний Герой мріяв про вільну й квітучу Україну.
Задля неї віддав своє молоде життя.
Голос предків та любов до рідної землі покликав його стати на її захист.
Ніколи не забудемо цього Подвигу.
#Герої_не_вмирають_допоки_живе_память