Без категорії

Борис довго блукав незнайомим містом. Нарешті він приїхав на вокзал. Чоловік дуже втомився, та й настрій був ніякий. З такою радістю їхав сюди, а тепер отак поспіхом їде назад… Він помітив вільне місце у залі очікування і сів відпочити. Борис замислився. – Може повернутися, поки не пізно? – подумав він. – Та ні. Нічого вже там не станеться… Борис підвівся з лавки, підхопив сумку і пішов до свого поїзда. Він ішов вздовж перону, відраховуючи вагони, як раптом почув чийсь голос за спиною: – Борис! Борисе!

Борис довго блукав незнайомим великим містом, поки приїхав на вокзал. Він дуже втомився, та й настрій був ніякий. З такою

Read More
Без категорії

Євген запросив батьків додому в гості, де обіцяв познайомити з Оксаною. – А батьки Оксани будуть, не будуть? – піднімаючись у ліфті запитала Ніна. – Зараз побачимо, – відповів чоловік. Син зустрів батьків, познайомив з Оксаною, і запросив за стіл. Ніна побачивши стіл скривилася, він був заставлений салатами з майонезом та всім, що Ніна не їсть. Раптом, у кімнату забігло два хлопчика-близнюка. Ніна глянула на них, і застигла. – Цього не може бути? – тільки й подумала жінка

Наречену сина Ніна Григорівна не злюбила одразу. Заочно. Вона вважала, що швидкоплинне захоплення сина швидко пройде і все повернеться в

Read More
Без категорії

В Італії я вже 19 років на заробітках, у Флоренції. Вчора подзвонила Катя, просить 10 тисяч євро. Вирішили вони з зятем ще басейн і міні-стадіончик біля будинку зробити, троє діток у них як не як. Катерина знає, що я відкладаю собі на квартиру, але у дочки свої аргументи: – Мамо, ну що ти вигадуєш? Навіщо тобі квартира, якщо маємо величезний будинок? Даня почав будувати сауну, але вирішили ще дітям басейн зробити і міні-стадіончик: для футболу, волейболу, тенісу. Мамо, басейн дуже потрібний! Знаєш, як малі будуть радіти! Ти ж з нами житимеш, як повернешся, а як інакше?

В Італії я вже 19 років на заробітках. Вчора подзвонила Катя, просить 10 тисяч євро. Вирішили вони з зятем ще

Read More
Без категорії

Живу я з мамою у її великому особняку у селі Житомирщині. Мені 41, мамі – 65 років. У мами дійсно величезний будинок, і я мешкаю в ньому з меншою дочкою, яка у нас з Василем спільна. Сам же мій чоловік зі своїм сином від першого шлюбу орендують квартиру в Житомирі за 25 кілометрів від нашого села, бо син там навчається, а у чоловіка робота, адже в селі для нього нормальної роботи немає. Тому власне і я не працюю. Я і токар, і тесляр, і сантехнік і електрик, і штукатур – словом, чоловік в сім’ї. А свій будинок, з садом і городом – це вам не квартира! Влітку повний будинок рідні, бо живемо біля річки, за родичами доглядати, прати, прибирати, готувати потрібно – так у нас розуміється гостинність. Діватись мені нікуди – ну немає варіантів! Ми з мамою вдвох змушені ділити кухню

Живу я з мамою у її великому особняку у селі Житомирщині. Мені 41, мамі – 65 років. У мами дійсно

Read More
Без категорії

Зі мною не хоче спілкуватися ні чоловік, ні дочка, ні навіть зять, якому я геть чужа людина. А вся причина в тому, що я не хочу йти на свій заслужений відпочинок і продовжую працювати. – Ти про нас взагалі не думаєш? Я вже замучився доглядати за домом і готувати їжу. Врешті-решт я не почуваюся чоловіком, а якою прислугою. – Після Дмитра втрутилася і дочка. Але якщо чоловіка я ще розумію, то від Анни я такого не очікувала

Мій чоловік і донька засмучені, що я не хочу на пенсію. Вони очікували, що я буду їхньою прибиральницею і куховаркою

Read More
Без категорії

— Я піду чайник поставлю, – несподівано мирно сказала Наталка. — Не треба чайник, – Марина різко встала. – Ви не зрозуміли? Нам з’їжджати треба. Завтра! Господиня квартири попередила – якщо затримаємо оплату ще на день, речі на вулицю виставить. — І куди ви всі речі повезете? – практично запитала Олена Павлівна. – На дачу? Там же холод собачий, опалення немає. — Є грубка, – вперто сказала Марина. – І електрообігрівачі купимо. — На які гроші? – хмикнула Наталя з кухні. — Знайдемо! Діма підробіток шукає, я… я теж що-небудь придумаю

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася

Read More
Без категорії

Мені 58 років. Я живу сама, але не самотня. З чоловіком ми розлучилася вже давно. У мене один син Владислав, з яким ми дуже близькі. Владу 30, недавно він одружився. Але ж це не привід віддалятися від мене! Місяць тому у мене був день народження і син пообіцяв мені подарунок: спільну з ними поїздку на відпочинок в Карпати, у дуже живописне місце з мінеральними водами, серед гір і річок. Я зраділа і з нетерпінням чекала. Але отримала зовсім інше. А що, поїдемо втрьох, я хоч і не молода, але теж дуже хочу поміняти картинку. І ось Влад сказав, що вони купили путівку, забронювали готель. Син не сказав ні слова про те, що я їду з ними, і я нагадала синові про його слова

Мені 58 років. Я живу сама, але зовсім не самотня. З чоловіком ми розлучилася вже давно. У мене одни син

Read More
Без категорії

Настя повернулася з роботи, вдома на неї чекав сюрприз. Свекруха, сиділа на кухні та пила чай. – О, нарешті, – уїдливо промовила вона, – Ти де так довго ходиш? – На роботі затримали, – пояснила Настя. – Як доїхали? – Нормально! Ось тільки їсти хочу, а у тебе нічого нема, чоловік твій голодний сидить, – сказала Раїса Степанівна. – Я зараз переодягнуся і щось приготую, – відповіла Настя і побігла у спальню. Переодягнувшись, Настя хотіла було повернутися на кухню, як раптом почула, що свекруха про щось розмовляє з Ігорем. Жінка прислухалася до розмови свекрухи та чоловіка і остовпіла від почутого

Коли Настя повернулася з роботи, то вдома на неї знову чекав сюрприз. Свекруха, Раїса Степанівна сиділа на кухні та пила  чай.

Read More
Без категорії

Коли із Василем прощатись діти з’їхались, то до мене ніхто й не заговорив. А дивились на мене так, ніби у тому, що Василь мій більше і не встане, лиш моя вина. Я до них слово, пригорнутись хочу, а вони вовком у мій бік. А на поминальному обіді такого влаштували. І все чому, бо я правду сказала?

Коли із Василем прощатись діти з’їхались, то до мене ніхто й не заговорив. А дивились на мене так, ніби у

Read More
Без категорії

Зранку приїхала Зоряна з дітьми. – Мамо, сподіваюся, ти йому не дала ніякі гроші? – запитала вона прямо з порогу. – Кому? – перепитала Ольга. – Ну як кому? Василю, звичайно, кому ж іще. Мамочко, якби ти знала, що тут робиться коли тебе нема, – не витримала Зоряна і стала розповідати мамі всю правду про їхнє з чоловіком життя

– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і

Read More